Постанова
Іменем України
11 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 664/4673/14-ц
провадження № 61-5476св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 18 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг 19 грудня 2005 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом 4 000 грн та сплатою 3 % на місяць і видано банківську картку.
ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови кредитного договору, у зв`язку із чим станом на 31 серпня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 24 205,25 грн.
На підставі викладеного ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 205,25 грн.
У квітні 2015 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов до ПАТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів і стягнення безпідставно списаних коштів.
Позовна заява мотивована тим, що у 2009 році вона отримала платіжну картку ПАТ КБ "ПриватБанк" для нарахування заробітної плати. Згоди на списання банком коштів у рахунок погашення кредитної заборгованості вона не надавала, однак всупереч цьому відповідач ПАТ КБ "ПриватБанк" безпідставно списав з її рахунку 750,72 грн. Крім того, у лютому 2015 року на картковий рахунок, відкритий ОСОБА_1 у 2005 році, помилково було перераховано її заробітну плату у розмірі 2 425,58 грн, яка також на її вимогу банком повернута не була.
З урахуванням вище зазначеного ОСОБА_1 просила визнати неукладеним кредитний договір від 19 грудня 2005 року з підстав недоведеності банком факту укладення кредитного договору та відсутності її згоди з Умовами та Правилами надання банківських послуг і стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на свою користь 5 864,42 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 04 лютого 2016 року у складі судді Решетова В. В. позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 528,80 грн. У іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано договір від 19 грудня 2005 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 неукладеним. Визнано неправомірними дії банку щодо списання коштів (заробітної плати) з карткового рахунку ОСОБА_1
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування безпідставно списаних коштів 5 864,42 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 19 грудня 2005 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву на отримання платіжної картки ПАТ КБ "ПриватБанк". Однак Умови та Правила надання банківських послуг вона не підписувала, а тому вони не є складовою частиною кредитного договору. Суд, встановивши, що між сторонами відсутні кредитні правовідносини, дійшов висновку про безпідставність отримання ОСОБА_1 коштів у розмірі 7 528,80 грн, які підлягають поверненню ПАТ КБ "ПриватБанк". Крім того, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які містяться на рахунку, допускається лише за рішенням суду та у випадках, визначених чинним законодавством України. Анкета-заява від 23 січня 2009 року, на підставі якої відкрито картковий рахунок у ПАТ КБ "ПриватБанк" та видано зарплатну картку, містить заборону ОСОБА_1 на безспідставне списання коштів, у зв`язку із чим банк має повернути їй грошові кошти у розмірі 5 864,42 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 18 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 04 лютого 2016 року в частині відмови у позові ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення процентів за користування кредитом і пені, а також в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання неукладеним кредитного договору від 19 грудня 2005 року, визнання неправомірними дій ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо списання коштів для погашення кредитної заборгованості та стягнення на користь ОСОБА_1 5 864,42 грн скасовано.
Позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 в частині стягнення процентів за користування кредитом та пені задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" проценти за користування кредитом за період з 24 березня 2013 року по 31 серпня 2015 року у розмірі 16 076,46 грн та пеню за період з 31 березня 2015 року по 31 серпня 2015 року у розмірі 600 грн.
Виключено з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на статтю 1212 ЦК України як підставу задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 7 528,80 грн і визнано, що борг за кредитним договором стягнуто відповідно до статей 1048, 1050, 1054 ЦК України.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання неукладеним кредитного договору від 19 грудня 2005 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1, визнання неправомірними дій банку щодо списання на погашення заборгованості у сумі 5 864,42 грн заробітної плати та стягнення безпідставно списаних коштів залишено без задоволення.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню кредитна заборгованість у розмірі 7 728,80 грн, однак неправильно застосував норму матеріального права як підставу стягнення цих коштів, а саме статтю 1212 ЦК України, яка підлягає застосуванню до позадоговірних правовідносин. Крім того, укладаючи кредитний договір 19 грудня 2005 року, ОСОБА_1 також погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у зв`язку із чим з неї підлягають стягненню, крім тіла кредиту, три проценти річних та пеня. Відповідно до пункту 4.6 Умов та Правил надання банківських послуг сторони погодили надання банку права здійснювати списання коштів із рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах сум, необхідних для оплати банку за цим договором.
Короткий зміст касаційної скарги
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд у мотивувальній частині свого рішення не вказав мотиви та підстави скасування рішення суду першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції не навів обґрунтування свого висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, не встановив відповідність оспорюваного договору вимогам статей ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів". Умови та Правила надання банківських послуг ОСОБА_1 не підписувала, а тому підстави для стягнення з неї кредитної заборгованості відсутні.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
ПАТ КБ "ПриватБанк" не скористалось своїм процесуальним правом подати відзив на касаційну скаргу банку.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду м. Херсона.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У січні 2018 року цивільну справу № 664/4673/14-ц передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що 19 грудня 2005 року між ПАТ КБ "Приватбанк" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір на підставі заяви відповідачки.
Зазначений письмовий договір укладений у формі заяви ОСОБА_1, де в розділі "Банківські послуги" зазначені умови обслуговування отриманої клієнтом кредитної картки "Універсальна" із початковим кредитним лімітом 4 000 грн, базовою відсотковою ставкою на момент підписання договору 3 % на місяць із розрахунку 360 днів у рік (36 % річних). Кінцевий строк повернення кредитного ліміту співпадає із строком дії кредитної картки.
У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку.
Судами встановлено, що з моменту підписання сторонами заяви ОСОБА_1 відкрито кредитний ліміт, кошти за яким із використанням кредитних карток, вона отримала починаючи із 13 червня 2006 року.
Строк дії кредитних карток визначався з часу відкриття 20 грудня 2005 року першої пластикової картки № НОМЕР_1 та продовжувався із перевипуском і видачею ОСОБА_1 наступних кредитних карток (а. с. 390, а. с. 231, 232).
Остання кредитна картка за № НОМЕР_1 із встановленим фінансовим лімітом в сумі 7 530 грн видана відповідачці 14 квітня 2013 року, строк дії якої визначено останнім днем квітня 2017 року (а. с. 171, 269).
Згідно з відомостями надання і отримання позичальником банківських послуг, відображених за картковим кредитним рахунком, відкритим на ім`я ОСОБА_1, встановлено факт використання коштів кредитного ліміту від часу активації кредитної картки "Універсальна" із 13 червня 2006 року до часу подання банком позовної заяви 03 грудня 2014 року (т. 1 а. с. 3, 102-121, а. с. 215-223).
Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 шляхом використання кредитної картки отримала кошти в межах кредитного ліміту у розмірі 7 528,80 грн та їх не повернула. Вказані обставини підтверджені відомостями із кредитного рахунку позичальника (а. с. 115). Факт отримання зазначених коштів ОСОБА_1 не заперечувала.
Із виписки за кредитним рахунком відповідачки відомо, що протягом всього часу дії кредитного договору ОСОБА_1 до серпня 2013 року постійно користувалась коштами в межах кредитного ліміту, який визначався банком, останній платіж на оплату продуктів у продмаркеті здійснений із кредитного рахунку 13 липня 2013 року.
Також мали місце витрати на оплату періодичних платежів за послуги зв`язку за номером телефону ( НОМЕР_2 ), який зазначений у заяві позичальника про її особисті дані на час укладення кредитного договору (а.с.16, 109).
Прострочена заборгованість виникла починаючи із 31 липня 2013 року. Останнє внесення коштів на часткове погашення кредиту згідно з випискою за рахунком було здійснено 31 жовтня 2013 року (а. с. 110, 115).
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Щодо позовної вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства України.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).