Постанова
Іменем України
21 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 755/16079/16-ц
провадження № 61-7950св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Десята Київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курило Яна Олегівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року у складі судді Чех Н. А. та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Іванової І. В., Сержанюка А. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Десята Київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курило Я. О., про визнання заповіту недійсним та скасування його державної реєстрації.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3
15 липня 2015 року він подав заяву до Десятої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері, а згодом дізнався, що спадкова справа після смерті матері заведена та про те, що мати за життя склала заповіт на іншу особу.
У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до нього про усунення перешкод у користуванні квартирою. З даного позову він дізнався, що на ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті його матері.
Посилаючись на те, що його мати тяжко хворіла, з 1996 року вона була особою з інвалідністю ІІ групи пожиттєво, останні три місяці перед смертю перебувала під наглядом лікарів та постійно приймала дуже сильні знеболювальні препарати, вважає, що вона не могла в цей час ні підписувати заповіт, ні їхати до нотаріальної контори, вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними в момент складання розпорядження на випадок своєї смерті.
Враховуючи викладене, позивач просив суд визнати недійсним заповіт, як розпорядження на випадок смерті, складений 12 лютого 2015 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курило Я. О. і зареєстрований за № 209, скасувати його державну реєстрацію.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із недоведеності позовних вимог з підстав статей 203, 1257 ЦК України. Належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, позивач суду не надав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що заповіт його матір`ю складався за її особистим зверненням, не відповідає фактичним обставинам, оскільки мати не просила нотаріуса складати заповіт на відповідача у справі.
Крім того, заповіт був складений із порушенням таємниці складання заповіту, оскільки його мати мала поганий зір, а тому не могла сама прочитати зміст заповіту.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Десята Київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курило Я. О., про визнання заповіту недійсним та скасування його державної реєстрації.
Витребувано з Дніпровського районного суду міста Києва зазначену справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3, а ОСОБА_2 - її онукою.
12 лютого 2015 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким заповіла належну їй частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курило Я. О.та зареєстровано за № 209. Заповіт складено зі слів ОСОБА_3 за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, щовідповідав дійсним намірам заповідача та прочитано ОСОБА_3 у голос, про що зазначено у заповіті, та підписаноостанньою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
І з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до Десятої Київської нотаріальної контори звернулися ОСОБА_2- онука померлої, та ОСОБА_1 - син померлої, про що свідчать матеріали спадкової справи № 544/2015.
13 жовтня 2015 року Десята Київська нотаріальна контора повідомила ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 на випадок смерті склала заповіт на іншу особу.
27 листопада 2015 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.