Постанова
Іменем України
21 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 553/597/17
провадження № 61-29642св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Полтавська міська рада Полтавської області,
третя особа - садівниче товариство "Металіст",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 26 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Кривчун Т. О., Бондаревської С. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Полтавської міської ради, третя особа - садівниче товариство "Металіст", про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 з 2000 року добросовісно, безперервно, відкрито володіє та користується земельною ділянкою № НОМЕР_1, площею 637 кв. м, яка виділена йому у користування на підставі рішення загальних зборів СТ "Металіст" за адресою: АДРЕСА_1. Даною земельною ділянкою ніхто не цікавився. У 2016 році при оформленні права власності на земельну ділянку з`ясувалося, що вона належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 20 грудня 1999 року, а після цього у 2000 році була виділена йому в користування. ОСОБА_2 помер, після його смерті відкрилася спадщина, про прийняття якої жоден зі спадкоємців не заявив, а позивач з 2000 року по теперішній час він доглядає за земельною ділянкою, обробляє її та сплачує членські внески.
ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 637 кв. м, що розташована на території СТ "Металіст" у АДРЕСА_1, яка була передана йому на підставі рішення загальних зборів СТ "Металіст".
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави в складі судді: Кононенка С. Д. від 14 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 637 кв. м, що розташована на території СТ "Металіст" у АДРЕСА_1, яка була передана йому на підставі рішення загальних зборів СТ "Металіст".
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. Особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є орган місцевого самоврядування, в території якого розташована земельна ділянка. З урахуванням пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 01 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року. У позивача існує добросовісне, відкрите, безперервне володіння.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішення апеляційного суду Полтавської області від 26 вересня 2017 року апеляційну скаргу Полтавської міської ради задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 14 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що земельна ділянка була виділена у користування позивачу на підставі рішення загальних зборів СТ "Металіст". Набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність) врегульовано саме нормами ЗК України та в порядку, визначеному цим кодексом. Устатті 119 ЗК України передбачено, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом. На вказані норми закону суд першої інстанції уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкових висновків про задоволення позову та визнання за позивачем права власності на земельну ділянку в порядку статті 344 ЦК України. Крім того, суд першої інстанції, встановивши, що власник спірної земельної ділянки ОСОБА_2 помер, не перевірив вказаної обставини, не встановив дати його смерті, наявність спадкової справи, не витребував відомості зі спадкового реєстру та щодо наявності заповітів після ОСОБА_2 .
Аргументи учасників справи
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
При цьому посилався на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. ОСОБА_1 не було і не могло бути відомо про те, що спірну земельну ділянку приватизовано в 1999 році, а це свідчить, що він з 2000 рокудобросовісно, відкрито, безперервно нею володіє. Апеляційним судом не взято до уваги те, що про ОСОБА_1 дотримався вимог статті 119 ЗК України, оскільки саме після звернення до органу місцевого самоврядування він дізнався, що існує державний акт від 20 грудня 1999 року на ім`я ОСОБА_2, і тільки після цього звернувся до суду. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
У листопаді 2017 року Полтавська міська рада через представника ОСОБА_3 подала заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржене рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Заперечення мотивовані безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що на спірну земельну ділянку було видано державний акт на право приватної власності на землю від 20 грудня 1999 року ОСОБА_2 Позивачу було відомо хто власник вказаної земельної ділянки. Тому правильними є висновки апеляційного суду про необґрунтованість рішення суду першої інстанції, яка полягала в тому, що суд першої інстанції встановивши обставину існування власника вказаної земельної ділянки всупереч тому, визнав наявною ознаку добросовісності заволодіння ОСОБА_1 вказаною земельною ділянкою та визнав право власності за набувальною давністю на земельну ділянку за ОСОБА_1 Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю. Позов про право власності за давністю володіння не може пред`явити законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника і завжди знає хто є власником.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Рух справи
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.