Постанова
Іменем України
21 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 161/8815/16
провадження № 61-27882св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: мале підприємство "Турія", ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 липня 2017 року у складі судді Кихтюка Р. М. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 22 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Стрільчука В. А., Карпук А. К., Бовчалюк З. А.,
ВСТАНОВИВ
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовомдо малого підприємства "Турія", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно.
Позов мотивовано тим, що 02 листопада 2015 року між нею та ОСОБА_4 укладено договір відступлення права вимоги нерухомого майна № 1, за яким ОСОБА_4 передала їй своє право вимоги до МП "Турія" двокімнатної квартири загальною площею 66,52 кв. м. під № 5 в семиквартирному житловому АДРЕСА_2, яке належало їй згідно з договором про пайову участь у будівництві № 3/1 від 24 вересня 2003 року, укладеним з МП "Турія".
ОСОБА_4 надала їй копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 17 квітня 2012 року № ВЛ14312058545.
У грудні 2015 року вона звернулася до КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" щодо виготовлення паспорта на вказану квартиру, однак їй було відмовлено у цьому на тій підставі, що подані документи не дають змоги встановити належність квартири.
За ухвалою суду у справі № 161/8815/16-ц КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" провело технічну інвентаризацію спірної квартири і виготовило технічний паспорт на неї, згідно з яким загальна площа квартири становить 68,9 кв. м.
22 травня 2017 року ОСОБА_1 подала заяву про зміну підстав позову, в якій зазначила, що 21 лютого 2017 року її представник звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Луцької міської ради із заявою про державну реєстрацію за нею права приватної власності на спірну квартиру, проте рішенням від 27 лютого 2017 року державний реєстратор Панасюк Я.С. відмовила у вчиненні реєстраційної дії, мотивуючи це тим, що з поданих заявником документів для проведення державної реєстрації неможливо встановити право МП "Турія" на залучення коштів (інвестицій) фізичних та юридичних осіб для здійснення будівництва.
Крім того, 05 грудня 2016 року до неї в судовому порядку пред`явлено позов про виселення із спірної квартири у зв`язку з тим, що замовниками та власниками об`єкта будівництва (житлового будинку) по АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .
Оскільки будівництво вказаного будинку завершилося, що підтверджується поданою замовниками будівництва ОСОБА_3 та ОСОБА_6 декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, яка зареєстрована 17 квітня 2012 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області, то він став об`єктом цивільних правовідносин.
Право МП "Турія" на залучення для будівництва коштів третіх осіб (інвесторів) та перехід у їх власність профінансованих квартир передбачене договором підряду №1 від 02 листопада 2002 року, укладеним із замовниками будівництва ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, просила визнати за нею право власності на спірну квартиру.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 17 липня 2017 року позов задоволено.
Постановлено визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за № 5 загальною площею 68,9 кв. м . по АДРЕСА_2 .
Стягнути з МП "Турія", ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, з кожного, по 1780 грн. 71 коп. понесених судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 22 вересня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 відхилено.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 17 липня 2017 року залишено без змін.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що ОСОБА_4 набула у власність квартиру на підставах, не заборонених законом, а саме - на підставі договору про пайову участь у будівництві, укладеному згідно з вищенаведеними вимогами Закону України "Про інвестиційну діяльність". Це право власності набуте нею правомірно, оскільки інше прямо не випливає із закону і незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У жовтні 2017 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 22 вересня 2017 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції належним чином не перевірив чи мав право відповідач МП "Турія", як генеральний підрядник, в розумінні положень Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" укладати із ОСОБА_4 договір щодо її дольової участі у будівництві, тоді як належних та допустимих доказів в підтвердження належності права на об`єкт будівництва стороною відповідача надано не було. Суди не дослідили та не врахували відсутність правових документів, що підтверджували б перехід до МП "Турія" речового права на земельну ділянку, передачу дозволу на будівництво, а також суд не встановив наявність права на передачу будь-яких майнових прав по об`єкту нерухомого майна від забудовника до підрядника. Суд не встановив наявність в МП "Турія" права на оформлення документів від імені замовників.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2017 року представник МП "Турія" подав до суду касаційної інстанції заперечення, в якому вважає, що відсутні підстави для касаційного оскарження судових рішень, просить касаційну скаргу відхилити і залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції. Зупинено виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 22 вересня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року матеріали цивільної справи № 161/8815/16 надійшли до Верховного Суду.
12 червня 2019 року матеріали справи передано судді-доповідачу.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Судами встановлено, що згідно з договором про пайову участь у будівництві № 3/1 від 24 вересня 2003 року, укладеним між МП "Турія" як забудовником та ОСОБА_4 як пайовиком, у порядку та на умовах, визначених цим договором, пайовик передає, а забудовник приймає кошти та інші матеріальні цінності для його подальшого залучення у будівництво об`єкта інвестування в будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 Строк закінчення будівництва і здачі будинку в експлуатацію до 31 грудня 2007 року. Протягом 10-ти днів після закінчення будівництва будинку і здачі його в експлуатацію забудовник зобов`язується передати пайовику у власність упорядковану двокімнатну квартиру загальною площею 66,52 кв. м. № 5. Вартість квартири разом з підвальним приміщенням становить 14 535 доларів США або 77 762,25 грн. (т. 1, а. с. 5-7).
Факт повної оплати ОСОБА_4 вартості проінвестованої нею квартири у визначеному договором порядку підтвердив представник забудовника МП "Турія".
02 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір № 1 відступлення права вимоги нерухомого майна, за яким ОСОБА_4 передала ОСОБА_1 своє право вимоги на отримання у власність двокімнатної квартири загальною площею 66,52 кв. м. під № 5 в 7-квартирному АДРЕСА_2, яке належить ОСОБА_4 згідно з договором про пайову участь у будівництві № 3/1 від 24 вересня 2003 року.
В цей же день ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було підписано акт приймання передачі права вимоги нерухомого майна, за яким ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_1 прийняла право вимоги і вказану квартиру в натурі.
Отже, в установленому законом порядку право вимоги щодо визнання права власності на спірну квартиру перейшло від ОСОБА_4 до ОСОБА_1 .
Передбачені пунктом 3.4.3. договору № 3/1 про пайову участь у будівництві від 24 вересня 2003 року умови про чинність переуступки права вимоги за цим договором на користь третьої особи при наявності письмового повідомлення пайовиком забудовника про переуступку права вимоги і укладення між пайовиком та іншою особою (новим пайовиком) договору про уступку права вимоги не мають правового значення для вирішення справи, оскільки в даному випадку заміна кредитора у зобов`язанні відбулася вже після виконання сторонами вказаного договору, а сама вимога стосується не виконання умов договору, а визнання права власності на спірне майно. При цьому забудовник МП "Турія" як сторона договору не заперечує проти задоволення вказаної вимоги, а її вирішення в судовому порядку обумовлене безпідставним невизнанням замовником будівництва ОСОБА_3 факту набуття ОСОБА_4 спірної квартири у власність.