Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 314/5265/16
провадження № 61-4669св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В., від 28 січня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що у період часу з 28 жовтня 1994 року по липень 2014 року вона перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, за час якого вони придбали житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1600 га, що розташована по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Із урахуванням уточнених позовних вимог, позивач, посилаючись на положення статей 60-70 СК України, просила поділити спільно набуте нею та відповідачем за час шлюбу майно, визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1600 га, що розташована по АДРЕСА_1, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 086442 від 19 червня 2006року, кадастровий номер 2321586100:07:001:0003).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області, у складі судді Беспалько Т. Д., від 18 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Поділено спільне майно подружжя, придбане ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час шлюбу. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1600 га, що розташована по АДРЕСА_1, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, посвідчене державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 086442 від 19 червня 2006 року, кадастровий номер 2321586100:07:001:0003.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги, із урахуванням положень статей 60, 61, 65, 70 СК України, підлягають до задоволення, спільне майно набуте за час шлюбу, підлягає поділу між сторонами спору в рівних частинах набутого за час шлюбу. Презумпція спільності права власності на майно подружжя відповідачем не спростована.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 28 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що житловий будинок було придбано 26 травня 2001 року, а тому районним судом неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статей СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року. При вирішенні спору районним судом не враховано, що станом на час ухвалення судом заочного рішення (18 квітня 2017 року) житлового будинку, що був придбаний сторонами у цій справі на підставі договору купівлі-продажу від 26 травня 2001 року, фактично не існувало в натурі. Судом не враховано рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 травня 2016 року у справі № 314/5310/15-ц, яке набрало законної сили 31 травня 2016 року та яким за ОСОБА_2 визнано право власності на житловий будинок літера "А", який вже складався із приміщень 1-1, 1-2, 1-3. 31 липня 2018 року відповідач зареєстрував за собою право власності на спірний житловий будинок. Окрім того, підстави для поділу спірної земельної в силу положень пункту 5 частини першої статті 57 СК України відсутні, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що державний акт серія ЯГ № 086442 від 19 червня 2006 року на ім`я відповідача ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,1600 га, що розташована по АДРЕСА_1, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, був визнаний недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 28 січня 2019 року і залишити в силі заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду прийнято із порушенням норм матеріального права, апеляційним судом не враховано, що спірний будинок та земельна ділянка були придбані під час проживання сторін у шлюбі. Окрім того, рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 травня 2016 року у справі № 314/5310/15-ц скасовано. Висновок апеляційного суду про те, що спірний будинок на момент вирішення спору не існував ґрунтується на припущеннях.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжяпризначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відзив на касаційну скаргуне подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 жовтня 1994 року, який було розірвано рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 липня 2014 року у справі № 314/3590/14-ц.
26 травня 2001 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу був придбаний житловий будинок АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2
Земельна ділянка під домоволодінням (кадастровий номер 2321586100:07:001:0003) належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 19 червня 2006 року, виданим Павлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 травня 2016 року у справі № 314/5310/15-ц, яке набрало законної сили 31 травня 2016 року, за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Павловської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Павлівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Вільнянське УЕГГ ПАТ "Запоріжгаз", про визнання права власності на самочинне будівництво, визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літера "А", який складається з приміщень 1-1, 1-2, 1-3 згідно технічного паспорту на житловий будинок, складеного ОП "ЗМБТІ" станом на 12 січня 2015 року, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.