ПОСТАНОВА
Іменем України
24 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 580/1328/19
адміністративне провадження № К/9901/18925/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М.М.,
суддів: Дашутіна І.В., Шишова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Лисянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року (суддя - С.О. Кульчицький) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року (головуючий суддя - А.Ю. Коротких, судді: Н.М. Літвіна, С.М. Сорочко) у справі № 580/1328/19 за позовом ОСОБА_1 до Лисянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправним дій та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Лисянського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - відповідач ), в якому просив:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Лисянського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Колотило С.В.;
- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 10.04.2018 року №52833648.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, яке залишено без змін постаново Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року, позов задоволено.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом № 2/694/96/16, а тому позовні вимоги, щодо визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Лисянського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Колотило С.В. від 10 квітня 2018 року № 52833648 є обґрунтованими.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає їх незаконними та необґрунтованими, а тому просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження було зазначено про стягнення виконавчого збору, що свідчить про обізнаність боржника з обов`язком щодо необхідності його сплати.
Позивачем відзив на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Скаржником клопотання про розгляд справи за його участі не заявлено.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, що 07 листопада 2016 року головним державним виконавцем Лисянського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Колотилом Сергієм Вадимовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52833648 на виконання виконавчого листа № 2/694/96/16, виданого Звенигородським районним судом Черкаської області 18 жовтня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу на суму 24821,31 грн.
Постановою від 18 листопада 2016 року зупинено виконавче провадження № 52833648, у зв`язку із надходженням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про зупинення виконавчого провадження до закінчення касаційного провадження у справі.
Постановою Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 2/2311/26/12 рішення судів попередніх інстанцій щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат на оплату правової допомоги залишено без змін.
16 листопада 2017 року позивачем сплачено на картковий рахунок ОСОБА_2 борг у сумі 24821,31 грн., а також перераховано на рахунок Лисянського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області борг у сумі 200,00 грн.
10 квітня 2018 року державним виконавцем Лисянського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Колотилом Сергієм Вадимовичем у виконавчому провадженні № 52833648 винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 2482,13 грн., оскільки боржник до відкриття виконавчого провадження заборгованість за виконавчим документом не сплатив.
27 квітня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 52833648 з підстав, передбаченого п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-УІІІ та прийнято рішення про відокремлення стягнення виконавчого збору в окреме провадження.
03 травня 2018 року державним виконавцем Лисянського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Колотило Сергієм Вадимовичем відкрито виконавче провадження № 56301569 з примусового виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 2482,13 грн.
Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
5. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ Набув чинності 05 жовтня 2016 року) в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині першій статті 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.