ПОСТАНОВА
Іменем України
24 жовтня 2019 року
Київ
справа №804/5758/16
адміністративне провадження №К/9901/24477/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини - польова пошта В0440, командира військової частини - польова пошта В0440 полковника Зенченка Олега Вікторовича, заступника командира військової частини - польова пошта В0440 полковника Паласа Миколи Дмитровича, першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал-лейтенанта Колесника Ігоря Івановича про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Іванова С.М., суддів Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,
у с т а н о в и в :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до військової частини - польова пошта В0440, командира військової частини - польова пошта В0440 полковника Зенченка О.В., заступника командира військової частини - польова пошта В0440 полковника Паласа М.Д., першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал-лейтенанта Колесника І.І., в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- визнати незаконною бездіяльність командира військової частини - польова пошта В0440 полковника Зенченка О.В. щодо неоформлення документів на звільнення ОСОБА_1 з військової служби;
- визнати незаконним і скасувати наказ тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини - польова пошта В0440 полковника Паласа М.Д. від 31 травня 2016 року №111 в частині продовження строку контракту ОСОБА_1 від 04 червня 2011 року до оголошення демобілізації та на строк, необхідний для прийняття рішення щодо укладення нового контракту;
- визнати незаконними дії командира військової частини - польова пошта В0440 полковника Зенченка О.В. щодо внесення в односторонньому порядку змін у пункт 12 контракту ОСОБА_1 від 04 червня 2011 року;
- зобов`язати військову частину - польова пошта В0440 та командира військової частини - польова пошта В0440 оформити документи на звільнення ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту від 04 червня 2011 року і передати їх на розгляд по команді першому заступнику начальника Генерального штабу Збройних Сил України;
- зобов`язати першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України звільнити ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту від 04 червня 2011 року.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 04 червня 2011 року уклав з Міністерством оборони України в особі командувача Сухопутних військ Збройних Сил України контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на п`ять років. До закінчення спливу строку контракту позивач подав командуванню військової частини - польова пошта В0440 рапорт про підготовку документів для звільнення його з військової служби з 01 серпня 2016 року у зв`язку із закінченням строку контракту. Проте 07 липня 2016 року він отримав відповідь від командира військової частини - польова пошта В0440 з відмовою у звільненні з лав Збройних Сил України з посиланням на Указ Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17 березня 2014 року №303/2014, норми Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3543-XII), Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2232-XII) та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Положення №1153/2008), яку позивач уважає неправомірною. Також ОСОБА_1 зазначає, що йому стало відомо про те, що 31 травня 2016 року тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини - польова пошта В0440 полковником Паласом М.Д. видано наказ №111, яким продовжено дію контракту позивача від 04 червня 2011 року понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації та на строк, необхідний для прийняття рішення щодо укладення нового контракту, з яким його ознайомлено не було. ОСОБА_1 уважає зазначені рішення та дії відповідачів незаконними. Вказує, що згоди на продовження військової служби він не давав, додаткові угоди про продовження служби за контрактом на новий строк не підписував, а також посилається на те, що на момент закінчення строку контракту (01 серпня 2016 року) в Україні не існувало особливого періоду, який би перешкоджав звільненню позивача.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення командира військової частини - польова пошта В0440 полковника Зенченка О . В ., яке оформлене листом від 07 липня 2016 року №4066, про відмову в оформленні документів на звільнення ОСОБА_1 з військової служби. Визнано протиправним і скасовано наказ тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини - польова пошта В0440 полковника Паласа М.Д. від 31 травня 2016 року №111 в частині продовження строку контракту ОСОБА_1 від 04 червня 2011 року до оголошення демобілізації та на строк, необхідний для прийняття рішення щодо укладення нового контракту. Визнано незаконними дії командира військової частини - польова пошта В0440 полковника Зенченка О.В. щодо внесення в односторонньому порядку змін у пункт 12 контракту ОСОБА_1 від 04 червня 2011 року. Зобов`язано військову частину - польова пошта В0440 оформити документи на звільнення ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту від 04 червня 2011 року та передати їх на розгляд по команді першому заступнику начальника Генерального штабу Збройних Сил України. Зобов`язано першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України звільнити ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту від 04 червня 2011 року.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у спірний період в Україні воєнний час не оголошувався, а тому відсутні підстави для вирішення питання про переведення економіки, органів влади, юридичних осіб та військових формувань в умови мирного стану (часу), а саме - демобілізації. З рапортом про звільнення у зв`язку із закінченням строку контракту від 04 червня 2011 року позивач звернувся 23 червня 2016 року, тобто після закінчення особливого періоду в Україні, який діяв до 22 серпня 2015 року, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для продовження строку контракту від 04 червня 2011 року та відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку із припиненням цього контракту. Також суд першої інстанції послався на те, що внесення змін чи доповнень до контракту не може здійснюватися в односторонньому порядку, а лише за згодою сторін, чого відповідачами не дотримано.
5. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року апеляційні скарги Генерального штабу Збройних Сил України, військової частини - польова пошта В0440, командира військової частини - польова пошта В0440 полковника Зенченка О.В. задоволено. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.
6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим у справі обставинам, а рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність оспорюваних дій та рішень відповідачів, вказуючи на те, що закінчення строку контракту є підставою для його розірвання в тому випадку, якщо не було виявлено бажання військовослужбовця укласти новий контракт, при цьому в односторонньому порядку продовження строку контракту на проходження військової служби понад встановлений контрактом строк можливе лише виключно у разі настання особливого періоду, який настає з моменту оголошення мобілізації, яку в Україні оголошено Указами Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17 березня 2014 року №303/2014, 06 травня 2014 року №454/2014, 21 липня 2014 року №607/2014 та 14 січня 2015 року №15/2015. На момент закінчення строку контракту позивача діяв особливий період, а тому відповідно до вимог Закону №2232-XII дія цього контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації. Також суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 до жодної з категорій осіб, визначених частиною восьмою статті 26 Закону №2232-ХІІ, якою встановлені виключні випадки, у яких військовослужбовці звільняються під час дії особливого періоду з військової служби, не належить.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.
8. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки при її постановленні суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що на момент закінчення строку контракту позивача (01 серпня 2016 року) в Україні діяв особливий період, який, на думку скаржника, закінчився ще 22 серпня 2015 року. Також ОСОБА_1 указує на те, що прийняті у 2014-2016 роках до Закону №2232-XII зміни повністю протирічать умовам контракту від 04 червня 2011 року, яким визначено його дію на п`ять років, і навіть наявність особливого періоду не дає право відповідачам вносити зміни в контракт, укладений в 2011 року, без згоди позивача.
IV. Позиція інших учасників справи
9. Від військової частини - польова пошта В0440 надійшло письмове заперечення на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року - без змін, оскільки вона прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
11. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції.
12. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
13. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
15. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 31 травня 2019 року касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Радишевській О.Р., Уханенку С.А., яку ухвалою від 12 серпня 2019 року прийнято до провадження.
16. Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 24 жовтня 2019 року.
VI. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
17. 04 червня 2011 року між позивачем та Міністерством оборони України в особі командувача Сухопутних військ Збройних Сил України укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на п`ять років.
18. Наказом командира військової частини А1126 від 01 серпня 2011 року №163 позивач з 01 серпня 2011 року був зарахований до списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
19. 27 липня 2015 року військова частина А1126 була перейменована на військову частину - польова пошта В0440.
20. 23 червня 2016 року ОСОБА_1 подав командиру військової частини - польова пошта В0440 рапорт про звільнення його з військової служби з 01 серпня 2016 року у зв`язку із закінченням строку контракту від 04 червня 2011 року.
21. Листом від 07 липня 2016 року командир військової частини - польова пошта В0440 полковник Зенченко О.В . повідомив ОСОБА_1 про те, що у командування військової частини на цей час відсутні правові підстави для оформлення документів на звільнення його з військової служби у зв`язку із закінчення строку контракту, оскільки в Україні триває особливий період і позивач не підлягає звільненню зі служби до його закінчення. Крім того, 31 травня 2016 року тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини - польова пошта В0440 полковником Паласом М. Д. видано наказ №111, яким позивачеві з 01 серпня 2016 року продовжено строк контракту про проходження військової служби до оголошення демобілізації та на строк, необхідний для прийняття рішення щодо укладення нового контракту.
VІІ. Джерела права й акти їх застосування
22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
24. Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII обумовлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
25. Згідно з частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII до видів військової служби належить, серед іншого, військова служба за контрактом.
26. Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
27. Згідно з частиною першою статті 19 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
28. Статтею 26 Закону №2232-XII обумовлено порядок та підстави звільнення з військової служби.