ПОСТАНОВА
Іменем України
22 жовтня 2019 року
Київ
справа №804/4997/17
адміністративне провадження №К/9901/18962/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
за участю секретаря судового засідання Головко О.В.
представників учасників справи:
позивача: Денисенко Т .М.
відповідача: Коваленко І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Бишевської Н.А. (головуючого), Добродняк І.Ю., Семененка Я.В. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №349 о/с від 07.07.2017 року про звільнення з посади начальника Енергодарського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_2 ;
- поновити позивача на посаді начальника Енергодарського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області у званні майора поліції з 07.07.2017 року;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Запорізькій області нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за період вимушеного прогулу з 07.07.2017 року по день фактичного поновлення на посаді.
2. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року в позові відмовлено.
2.1. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про задоволення позову.
2.2. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №349 о/с від 07.07.2017 року про звільнення з посади начальника Енергодарського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_2 .
2.3. Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Енергодарського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області у званні майора поліції з 07.07.2017 року.
2.4. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Запорізькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 середній заробіток за період вимушеного прогулу з 07.07.2017 року по день фактичного поновлення на посаді.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. 08.06.2017 майора поліції ОСОБА_2 призначено на посаду начальника Енергодарського відділу поліції, увільнивши його з посади начальника Дніпрорудненського відділення поліції Василівського відділу поліції, у порядку просування по службі згідно наказу №289 о/с.
3.2. З 21.06.2017 року позивач не виходив на службу у зв`язку із хворобою, що підтверджено позивачем довідкою ВКК №124 від 07.07.2017 року.
3.3. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №349 о/с від 07.07.2017 року ОСОБА_2 звільнено з посади, яку він обіймав, згідно пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) на підставі рапорту від 26.06.2017 року, подання заступника начальника ГУНП від 07.07.2017 року.
3.4. Листом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 07.07.2017 року №2731/3/01/8-17 ОСОБА_2 повідомлено про задоволення поданого рапорту та запропоновано прибути до управління кадрового забезпечення ГУНП в Запорізькій області для отримання трудової книжки, військового квитка та розрахунку.
3.5. Згідно пояснень позивача, рапорт від 26.06.2017 року про звільнення за власним бажанням він не писав, оскільки має намір продовжувати службу. Крім того, під час винесення спірного наказу про звільнення, ОСОБА_2 перебував на лікарняному.
4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_2 було правомірно звільнено з займаної посади на підставі поданого рапорту про звільнення за власним бажанням. Крім того, позивачем не надано жодних доказів дійсного перебування на лікарняному.
4.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд вказав, що єдиною підставою для звільнення особи за власним бажанням є безпосереднє бажання даної особи припинити трудові відносин з роботодавцем, яке має свій прояв у написанні та поданні відповідної заяви або рапорту. Доводи працівника щодо небажання припиняти службу, а також відсутність рапорту свідчать про відсутність єдиної підстави для звільнення особи за власним бажанням, а саме - бажання працівника. Судом зазначено, що відповідачем не надано жодного доказу наявності рапорту ОСОБА_2 про звільнення за власним бажанням. Зазначено також, що матеріали службового розслідування щодо втрати рапорту не є належним доказом у справі, оскільки вказані документи пояснюють відсутність рапорту в особовій справі ОСОБА_2, проте не можуть підтвердити факт існування даного документу взагалі. За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність прийняття наказу начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №349 о/с від 07.07.2017 року про звільнення з посади начальника Енергодарського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_2 та необхідність поновлення позивача на займаній посаді.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.
6. Касаційна скарга аргументована неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права, зокрема п.68 Положення №114, оскільки, на думку позивача, до спірних правовідносин застосуванню підлягає стаття 38 КЗпП України.
7. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін, як таке, що є законним та обгрунтованим.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. Колегія суддів зазначає, що за змістом ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
9. Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Відповідно до частини 6 статті 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
11. Частиною 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VІІІ) передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
12. Тобто, згідно з пунктом 7 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за власним бажанням.
13. Відповідно до частин 2, 3 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
14. Розділом XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.