ПОСТАНОВА
Іменем України
24 жовтня 2019 року
Київ
справа №813/2858/16
адміністративне провадження №К/9901/30022/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Бучик А.Ю.
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року (колегія суддів: Кузан Р.І., Кравців О.Р., Хома О.П) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (колегія суддів: Качмар В.Я., Гінда О.М., НіколінВ.В.) у справі № 813/2858/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) в якому, з урахуванням змінених позовних вимог просив: визнати протиправними дії відповідача щодо повернення матеріалів на ОСОБА_1 без права на виплату одноразової грошової допомоги; зобов`язати МВС повторно розглянути документи та висновок Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - ГУ МВС) "Про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" від 16.02.2016 (далі - Висновок) та прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 21.10.2015 №850 (далі - Порядок).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року у справі №813/2858/16 заявлений позов задоволено частково. Визнано протиправними дії МВС щодо повернення матеріалів на ОСОБА_1 без права на виплату одноразової грошової допомоги. Зобов`язано відповідача повторно розглянути документи та Висновок ГУ МВС про призначення позивачу одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до Порядку, з урахуванням правового висновку, викладеного у судовому рішенні. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року та прийнят нову постанову, якою позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення матеріалів на ОСОБА_1 без права на виплату одноразової грошової допомоги.
Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи та Висновок Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 16 лютого 2017 року про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на пункт 4 Порядку №850 відповідач зазначає, що після первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, у зв`язку з чим відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Апеляційним судом, з врахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 починаючи з 01.10.1988 по 16.09.1996, та з 11.04.2002 по 31.03.2014 проходив службу в органах внутрішніх справ України.
У 1996 році позивачу на підставі свідоцтва про хворобу від 23.08.1996 №278, скерування Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 28.08.1996 та витягу з історії хвороби встановлено ІІІ групу інвалідності терміном на 1 рік. Діагноз: післятравматичний деформуючий артроз лівого ліктьового та променево-зап`ясного суглобів з підвивихом променевої кістки в ліктьовому і променево-запясному суглобах, помірним порушенням функції та больовим синдромом. Застаріле пошкодження з деформацією ліктьової кістки. Стан після неодноразових кістково-пластичних операцій. Псевдосуглоб лівої ліктьової кістки. Посттравматичний неврит дистальної гілки лівого ліктьового нерву.
Згідно з висновком за результатами службової перевірки по даному факту, вказані травми пов`язані з виконанням службових обов`язків (а.с.38).
В подальшому ОСОБА_1 визнавався інвалідом ІІІ групи з приводу травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків. Однак, 04.09.2000 при черговому переогляді обласною МСЕК №2 такий не був визнаний інвалідом.
Пізніше 25.02.2015 позивачу встановлено до 01.02.2016 ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків. Діагноз МСЕК №3: постравматична енцефалопатія II ступеня з гіпертензійно-гідроцефальним синдромом; гіпертензійні вестбулокохлеарні кризи середньої частоти (а.с.35).
За результатами повторного огляду позивача, проведеного в період з 09.12-04.01.2016, комісією підтверджено інвалідність до 01.01.2018 та встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках в розмірі 50% з врахуванням 35 % встановлених 05.09.1996 (а.с.33-36).
02.02.2016 ОСОБА_1 звернувся з заявою (рапортом) до Голови ліквідаційної комісії (далі - Ліквідаційна комісія) ГУ МВС про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.
16.02.2016 ГУ МВС складено Висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги.
11.05.2016 Ліквідаційна комісія листом №678/17/01-2016 повідомила ОСОБА_1, що 17.02.2016 супровідним листом №220/112/17/01-2016 Висновок з усіма необхідними документами направлено до Департаменту фінансово-облікової політики МВС (далі - Департамент) для затвердження одноразової грошової допомоги. Однак, 05.04.2016 Департамент листом №15/2-1171 повернув до Ліквідаційної комісії матеріали на позивача без права на виплату одноразової грошової допомоги. Зазначено, що та обставина, що з дати первинного встановлення інвалідності пройшло більше 2 років, за умовами пункту 4 Порядку № 850, не дає йому права на отримання грошової допомоги.
Не погодившись з вказаною відмовою позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що вперше інвалідність, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги, встановлено у 2015, оскільки відрізняють діагнози та обставини встановлення, а огляд у січні 2016 року є повторним. Крім того, будь-яких виплат після встановлення позивачу інвалідності у 1996 році позивачем не одержувалось.