ПОСТАНОВА
Іменем України
23 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/15508/16
адміністративне провадження №К/9901/51413/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 826/15508/16
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, за участю третьої особи - Комунального центру "Центр комунального сервісу" - про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Глущенко Я.Б., суддів Кузьмишиної О. М., Пилипенко О.Є.,
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (далі - позивачі) звернулися до суду з позовом до Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві (далі - відповідач), за участю третьої особи - Комунального центру "Центр комунального сервісу" (далі - третя особа), в якому просили визнати дії відповідача щодо зняття їх з реєстраційного обліку неправомірними та зобов`язати поновити їх на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2018 року позов задоволено.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази зняття позивачів з реєстрації на підставі заяви власника квартири, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2012 року в справі №2-1470/11, яке стало підставою для зняття позивачів з місця реєстрації, зобов`язано позивачів усунути перешкоди в здійсненні права власності ОСОБА_5 щодо користування квартирою АДРЕСА_2 для виконання обов`язків власника, що не відповідає приписам статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
ІІ. Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі та мотиви його ухвалення
4. 18 квітня 2018 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду зупинено провадження в справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 761/13293/16-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про їх виселення.
5. Зупиняючи провадження в цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року в справі №761/13293/16-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 жовтня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення задоволено, виселено останніх з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення.
6. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 24 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
7. Ураховуючи, що наявність у позивачів права користування вказаною квартирою є визначальним для прийняття рішення в цій справі, предметом якої є визнання неправомірними дій відповідача щодо зняття позивачів з реєстраційного обліку та зобов`язання поновити на такому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення цивільної справи №761/13293/16-ц.
ІII. Касаційне оскарження
1. 22 травня 2018 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу одного з позивачів - ОСОБА_1
2. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: частини третьої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), доводить, що суд безпідставно зупинив провадження, оскільки підставою для зняття позивачів із реєстрації є рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2012 року в справі №2-1470/11 і саме правомірність таких дій відповідача є предметом судового розгляду в цій справі.
3. У зв`язку із зазначеним позивач просить оскаржувану ухвалу скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
4. 23 травня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Київського апеляційного адміністративного суду справу № 826/15508/16 (суддя-доповідач Білоус О. В.).
5. 06 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 06 червня 2019 року № 645/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В.
6. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н. В., суддів Радишевську О. Р., Уханенка С. А.
ІV. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
7. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
9. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження в справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.