ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 914/235/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кробат Україна"
представник позивача - не з`явився
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Жидачівська центральна районна лікарня" Жидачівської районної ради Львівської області
представник відповідача - не з`явився
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Жидачівська центральна районна лікарня" Жидачівської районної ради Львівської області на рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2019 (суддя Синчук М. М.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 (головуючий суддя Хабіб М. І., судді Бойко С. М., Мирутенко О. Л.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кробат Україна" до Комунального некомерційного підприємства "Жидачівська центральна районна лікарня" Жидачівської районної ради Львівської області про стягнення 741 026,66 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 07.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кробат Україна" (далі - Позивач, Товариство) звернулось до Комунального некомерційного підприємства "Жидачівська районна лікарня" Жидачівської районної ради Львівської області (далі - Відповідач, Лікарня) з позовом про стягнення 741 024.66 грн., у тому числі: 552 455 грн 30 % річних, 188 569,66 грн інфляційних втрат за час прострочення сплати компенсації, стягнутої рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 у справі № 914/2090/17 згідно з договором про інвестиційну діяльність від 03.02.2012 (далі - Договір).
1.2. Позовна заява мотивована тим, що компенсацію з реалізації інвестиційного проекту згідно з Договором, присуджену до стягнення вказаним судовим рішенням, Жидачівська районна центральна лікарня, правонаступником якої є Відповідач, сплатила частинами у період з 21.05.2018 по 03.08.2018, тобто із суттєвим простроченням, у зв`язку з чим нараховано до стягнення відсотки річних та інфляційні.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. 18.04.2019 Господарський суд Львівської області прийняв рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з Відповідача на користь Позивача 188 569,66 грн інфляційних втрат, 526 005,10 грн 30 % річних; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.
2.2. Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги Товариства обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, однак суд дійшов висновку про те, що двадцятиденний строк, наданий Позивачем Відповідачу для виконання вимоги, сплив 08.09.2017, тому визнав обґрунтованими вимоги про стягнення інфляційних у повному обсязі, а 30 % річних - за період з 08.09.2017 по 03.08.2018 у сумі 526 005,10 грн.
2.3. 22.04.2019 Господарський суд Львівської області ухвалив додаткове рішення, яким клопотання Позивача про відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою у цій справі, задовольнив; стягнув з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.
2.4. Додаткове рішення суд першої інстанції мотивував доведеністю судових витрат у сумі 40 000 грн, що є документально обґрунтованими та відповідають критерію розумної необхідності таких витрат.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. 13.08.2019 Західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Відповідача задовольнив частково; рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2019 залишив без змін; додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 22.04.2019 скасував; прийняв нове рішення, яким клопотання Позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнив частково; стягнув з Відповідача на користь Позивача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції; у решті витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції відмовив; стягнув з Відповідача на користь Позивача 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді.
3.2. У постанові суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо існування підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача 188 569,66 грн інфляційних втрат, 526 005,10 грн 30 % річних, 10 718,62 грн судового збору та відмови у задоволенні решти позовних вимог.
3.3. Водночас, суд зазначив, що оскаржуване додаткове рішення ухвалене судом першої інстанції без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи, що є порушенням відповідно до пункту 7 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). При цьому, виходячи з фактичних обставин справи, заявлені Позивачем до відшкодування за рахунок Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн є неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а також те, що їх стягнення буде для Відповідача, який є комунальною установою та фінансується з бюджету, надмірним тягарем, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2019. ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
5. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі
5.1. Ні пункт 11 Договору, ні інші його положення не містять домовленості сторін про зміну чи збільшення загальної ставки процентів згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до 30 %, тому грошове зобов`язання, передбачене зазначеним пунктом Договору, є штрафною санкцією (неустойкою) відповідно до статей 230, 231, 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 549, 551, 552 ЦК України.
5.2. Неправильно застосовуючи до спірних правовідносин статтю 625 ЦК України, суди попередніх інстанцій не застосували положення законодавства, які підлягали застосуванню, а саме статті 230- 233 ГК України, статті 256, 258, 261, 267, 549- 552 ЦК України.
5.3. Формулювання у пункті 11 Договору про нарахування і стягнення відсотків річних на невчасно сплачену суму компенсації за положеннями статей 230, 231 ГК України та статей 549, 551, 611 ЦК України є штрафними санкціями та не містить домовленості сторін про зміну процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
5.4. Суди порушили статтю 625 ЦК України, задовольнивши позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, оскільки цією нормою не передбачено можливості кредитора здійснювати нарахування інфляційних втрат на грошову суму, в складі якої вже застосовано індексацію.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. 07.10.2019 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить прийняті у справі судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
6.2. У пункті 11 Договору не йдеться про неустойку, пеню чи відповідальність, як помилково зазначає Скаржник, цей пункт передбачає саме стягнення відсотків річних, а необхідність посилання на статтю 625 ЦК України в пункті договору жодною нормою не передбачено і є недоцільним.
6.3. Чинне законодавство не передбачає права суду зменшувати розмір відсотків річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, відтак всі доводи та клопотання про зменшення стягуваної суми 30 % річних не могли бути задоволені судами.
6.4. Також Позивач заперечує проти доводів Скаржника щодо нарахування суми інфляційних втрат на суму, в складі якої вже застосовано індексацію, оскільки компенсація, сплату якої прострочив Відповідач, розрахована згідно з положеннями Договору за період до серпня 2017 року, а, починаючи з вересня 2017 року до вересня 2018 року Відповідач користувався грошовими коштами Позивача і це не враховано в сумі стягнутої компенсації.
7. Встановлені судами обставини