ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 927/432/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного підприємства "Гральні системи України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2019
та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019
у справі № 927/432/19
за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі: 1) Кабінету Міністрів України; 2) Державної служби геології та надр України;
до: 1) Національної акціонерної компанії "Надра України"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Мобіл"; 3) Приватного підприємства "Гральні системи України",
про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2019 року заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державної служби геології та надр України звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Національної акціонерної компанії "Надра України" (далі - НАК "Надра України"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Мобіл" (далі - ТОВ "Мульті-Мобіл"), Приватного підприємства "Гральні системи України" (далі - ПП "Гральні системи України") про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між НАК "Надра України" та ТОВ "Мульті-Мобіл", та витребування у ПП "Гральні системи України" на користь Кабінету Міністрів України відповідного нерухомого майна.
Одночасно з позовною заявою заступником Генерального прокурора подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходів забезпечення позову шляхом: накладення арешту на нерухоме майно, яким є: 1/14 частина об`єкта нерухомості, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Шевченка, 15, а саме: частина нежитлової будівлі літ. "А-3, А-П": приміщення з підвалу з літ. 2-1 по літ. 2-16 площею 158,50 м2, приміщення першого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-21, літ. 10а площею 341,40 м2; заборони ПП "Гральні системи України" та іншим особам здійснювати будь-які дії з вищезазначеним нерухомим майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього.
В обґрунтування поданої заяви прокурор зазначає, що підставою для заявлення позову у даній справі стало встановлення Генеральною прокуратурою України під час розслідування кримінального провадження від 17.11.2017 за фактом незаконної приватизації державного майна, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 233 Кримінального кодексу України, порушення при укладенні договорів купівлі-продажу державного майна вимог ст. 326 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 75, 139, ч. 3 ст. 145 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 6 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 №803. Прокурор стверджує, що згідно з відомостями з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 15, з 23.12.2010, перебуває у приватній власності ПП "Гральні системи України". Однак, зазначене майно неодноразово було предметом купівлі-продажу. Обставини незаконного набуття права власності на спірне майно, на які посилається прокурор, дають обґрунтовані підстави припускати, що воно може бути протиправно відчужено відповідачем у справі.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 (суддя Книш Н.Ю.), залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 (колегія суддів у складі: Михальська Ю.Б. - головуючий, Скрипка І.М., Тищенко А.І.), заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно, яким є: 1/14 частина об`єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Шевченка, 15, а саме: частина нежитлової будівлі літ. "А-3, А-П": приміщення з підвалу з літ. 2-1 по літ. 2-16 площею 158,50 м2, приміщення першого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-21, літ. 10а площею 341,40 м2. В задоволенні решти заяви про забезпечення позову відмовлено.
В обґрунтування своєї позиції місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що оскільки спірне нерухоме майно неодноразово відчужувалось, обґрунтованим є доводи про те, що виправданим, адекватним та співмірним заходом забезпечення позову буде накладення арешту на нерухоме майно. Вжиття заходів до забезпечення позову у наведений спосіб забезпечить можливість виконання рішення суду в разі задоволення позову. Навпаки, невжиття зазначених заходів до забезпечення позову може утруднити виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки спірне майно може бути відчужено відповідачем на користь третіх осіб або обтяжено додатковими зобов`язаннями. Водночас, в частині заборони ПП "Гральні системи України" та іншим особам здійснювати будь-які дії з вищезазначеним нерухомим майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно відповідного нерухомого майна - заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, зважаючи на невизначеність кола "інших осіб", а також враховуючи, що сам по собі факт накладення арешту на спірне майно унеможливлює укладення правочинів, наслідком яких є його відчуження.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого та постановою апеляційного господарських судів, ПП "Гральні системи України" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині накладення арешту на майно та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині.
В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про часткове задоволення заяви.
Так скаржник вказує на неналежне обґрунтування та мотивування необхідності та наявності підстав (доказів) для вжиття заходів до забезпечення позову, яке полягає у не зазначенні судом в чому полягає ймовірність утруднення виконання рішення, наслідків невжиття заходів до забезпечення позову та доказів існування відповідних підстав. При цьому, заявник касаційної скарги вказує на те, що безперервно володіє майном вже більше 8 років, а докази, які б підтверджували його намір відчужити, перепланувати, реконструювати об`єкт нерухомого майна, - відсутні.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 23.09.2019.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Генеральної прокуратури України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому прокурор посилається на правильність висновків судів попередніх інстанцій та помилковість доводів скаржника.
Ухвалою від 07.10.2019 поновлено провадження у справі.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та ухвалу місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.