ПОСТАНОВА
Іменем України
24 жовтня 2019 року
Київ
справа №0640/3778/18
адміністративне провадження №К/9901/23308/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2019 року (суддя-доповідач Франовська К.С., судді: Совгира Д.І., Кузьменко Л.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
В липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 квітня 2018 року №0009261401, №0009271401, №0009281401.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено.
Зазначене рішення судом першої інстанції прийнято у відкритому судовому засіданні, в якому брали участь представники сторін, повний його текст виготовлено 11 грудня 2018 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач в січні 2019 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування ним норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Ухвалою від 26 березня 2019 року Сьомий апеляційний адміністративний суд відмовив в задоволенні клопотання скаржника про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги та повернув останню особі, що її подала, у зв`язку із неусуненням у встановлений судом строк її недоліку.
21 червня 2019 року Управління повторно подало апеляційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року, одночасно порушивши й питання поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, обґрунтоване неможливістю сплати судового збору (при первісному поданні апеляційної скарги) в зв`язку з відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для цієї мети.
Ухвалою від 19 липня 2019 року Сьомий апеляційний адміністративний суд на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою, оскільки прийшов до висновку про неповажність наведених відповідачем причин пропуску строку апеляційного оскарження, які, на думку суду, не виправдовують втручання у принцип остаточності рішення, враховуючи, що пропуск процесуального строку не може виправдовуватись відсутністю кошторисного призначення для сплати суб`єктом владних повноважень судового збору.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, поновити йому строк апеляційного оскарження, а справу направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Управління зазначало, що поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження була зумовлена відсутністю належного бюджетного фінансування та тривалістю процедури узгодження його сплати; крім того вказувало й на те, що вперше апеляційну скаргу ним було подано вчасно, а вдруге - до закінчення одного року з моменту прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а ухвалу суду попередньої інстанції, яку він просив залишити без змін, - обґрунтованою та законною.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним цією статтею шляхом.
При цьому за змістом частини 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Разом з тим, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1 статті 45 КАС України).