ПОСТАНОВА
Іменем України
24 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 826/19612/15
адміністративне провадження № К/9901/396/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" Гаджиєва Сергія Олександровича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва (у складі головуючого судді Данилишина В. М.) від 15 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Кучми А. Ю., суддів Аліменка В. О., Безименної Н. В.) від 27 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" Гаджиєва Сергія Олександровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Імексбанк", про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" Гаджиєва С. О. (далі - Уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, Фонд), третя особа - Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" (далі - ПАТ "Імексбанк", Банк), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Банк "Імексбанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО;
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Імексбанк" за рахунок ФГВФО.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 15 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Імексбанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Зобов`язав Уповноважену особу Фонду подати до ФГВФО додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Імексбанк" за рахунок Фонду. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погодившись з такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у січні 2018 року Уповноважена особа Фонду подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року і ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права і не дослідили належним чином усі обставини справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30 січня 2018 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року цю справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
22 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Імексбанк" укладено договір № 240129376 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року, вклад "ПКліен2м17%_" (вид вкладу "Постійний клієнт" 3 міс щоміс.") (далі - Договір вкладу), за яким Банк прийняв від позивача на (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 200 000,00 грн у тимчасове строкове користування на строк до 28 квітня 2015 року та зобов`язувався сплачувати проценти за його користування.
Крім того, відповідно до умов вказаного вище договору Банк зобов`язаний повернути вкладнику суму вкладу та нараховані проценти при настанні дати повернення вкладу (при звернені вкладника до банку за отриманням вкладу або в день розірвання цього договору), а у разі якщо вкладник не звертається до банку за отриманням вкладу при настанні дати повернення вкладу, цей договір вважався продовженим (пролонгованим) на той самий строк.
22 січня 2015 року ОСОБА_1 вніс на свій банківський рахунок грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується квитанцією від 22 січня 2015 року № 18845.
З матеріалів справи також убачається, що на підставі постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ, Нацбанк) від 26 січня 2015 року № 50 "Про віднесення ПАТ "Імексбанк" до категорії неплатоспроможних", у цей же день виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення № 16 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Імексбанк", згідно з яким з 27 січня 2015 року в ПАТ "Імексбанк" запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду строком на три місяці.
У подальшому, відповідно до постанови Правління НБУ від 21 травня 2015 року № 330 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Імексбанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 27 травня 2015 року № 105 "Про початок процедури ліквідації АТ "Імексбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Банку та призначено Уповноважену особу Фонду на 1 рік.
26 травня 2015 року Уповноважена особа Фонду повідомила позивача, що за попередньою перевіркою деякі операції (правочини) Банку, які відбулися, зокрема й за участі ОСОБА_1, містять ознаки нікчемності та підпадають під критерії, визначені п. 3 ч. 1 ст. 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI). Також позивача повідомлено про призупинення здійснення гарантованих виплат коштів за вкладами в ПАТ "Імексбанк" за рахунок ФГВФО, серед іншого, і за вкладом позивача.
Оскільки відповідач установив наявність ознак нікчемності Договору вкладу, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Імексбанк", а також операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, Уповноважена особа Фонду відмовила позивачу у включенні його до переліку вкладників ПАТ "Імексбанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Вважаючи, що Уповноважена особа Фону протиправно не включила його до переліку вкладників ПАТ "Імексбанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Судові рішення, ухвалені за результатом розгляду цього позову, є предметом касаційного перегляду в даній справі.
Проаналізувавши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що Договір вкладу був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Імексбанк" до початку процедури ліквідації Банку. Крім того, Уповноважена особа Фонду не довела наявності правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Імексбанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом № 4452-VI.
Відповідно до п. 3, 4 ст. 2 Закону № 4452-VI, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною 1 ст. 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду і має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов`язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
За змістом ч. 1 ст. 26 вказаного Закону ФГВФО гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Частиною 1- 3 ст. 27 Закону № 4452-VI передбачено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України 07 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" (далі - № 2121-III) - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Отже, з урахуванням вищевказаних приписів Закону № 4452-VI право на відшкодування грошових коштів в межах гарантованої суми грошових коштів має вкладник банку, а саме: фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4 ч. 1 ст. 2 цього Закону).
Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом № 4452-VI для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії ФГВФО чи Уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (ст. 2, 25 цього Закону).