ПОСТАНОВА
Іменем України
15 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/12614/17
адміністративне провадження №К/9901/22549/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Білоус О. В., Гімон М. М.,
за участю секретаря судового засідання: Хом`яка О.А.,
учасники справи:
представник позивача - Лєщинський М.Р.,
представник відповідача - Цісар Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року у справі № 826/12614/17 (судді - Бєлова Л.В., Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маккінзі і Компанія Україна" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії,-
УСТАНОВИЛА:
У жовтні 2017 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Маккінзі і Компанія Україна" (далі - Товариство), звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати дії Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) щодо неприйняття звіту про контрольовані операції за 2015 рік, направленого позивачем 28 квітня 2016 року - протиправними; визнати протиправним та скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - ДФС) від 19 червня 2017 року № 1341 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача у зв`язку із порушенням вимог пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік у строк до 4 травня 2016 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДФС від 14 липня 2017 року № 0005001403 щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 274 050 грн; визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України від 19 вересня 2017 року № 20844/6/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2017 року № 0005001403.
Позов обґрунтований тим, що позивач вчасно подав звіт про контрольовані операції за 2015 рік, однак, ДФС України безпідставно його не прийняла, посилаючись на незазначення у додатку до звіту про контрольовані операції за 2015 рік "Відомості про особу, яка бере участь у контрольованих операціях" коду нерезидента "МакКінзі і Компанія Інк" (США). Проте, наявність такого реквізиту не передбачена пунктами 48.3, 48.4 статті 48 ПК України та затвердженою формою вказаного додатку. У зв`язку із висновком ДФС України про невчасне подання позивачем звіту про контрольовані операції за 2015 рік ДФС наказом від 19 червня 2017 року № 1341 призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, проведено таку перевірку та прийнято за її наслідками податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2017 року № 0005001403, яким застосовано до нього штрафні санкції на підставі пункту 120.4 статті 120 ПК України. Проте, вказаним пунктом доповнено статтю 120 ПК України лише з 1 січня 2017 року, тобто станом на час здійснення контрольованих операцій та подання звіту пункту 120.4 статті 120 ПК України не існувало. Крім того, позивач зазначив про порушення позивачем порядку проведення перевірки, адже наказ від 19 червня 2017 року № 1341 ним не було отримано станом на час її проведення, що, на його думку, виключало можливість проведення податкової перевірки. Вказані обставини щодо незаконності призначення та проведення перевірки не були враховані ДФС України під час прийняття рішення від 19 вересня 2017 року № 20844/6/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скарги на спірне податкове повідомлення-рішення, тому, на думку позивача, воно також є протиправним.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення мотивоване тим, що, на думку суду, оскаржувані дії та рішення відповідачів були вчинені та прийняті відповідно до вимог законодавства, а саме: у ДФС України не було правових підстав приймати звіт про контрольовані операції за 2015 рік, поданий позивачем 28 квітня 2016 року, через невнесення позивачем коду особи нерезидента "МакКінзі і Компанія Інк" (США) у рядок 5 розділу додатка "Відомості про особу, яка бере участь у контрольованих операціях", який згідно з підпунктом 5 пункту 3 розділу ІV Порядку складання Звіту про контрольовані операції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 січня 2016 року № 8, є обов`язковим реквізитом цього документа. При цьому, позивач не навів жодних обґрунтувань неможливості подання належним чином оформленого звіту про контрольовані операції за 2015 рік до 16 грудня 2016 року. З огляду на факт невчасного подання Товариством звіту про контрольовані операції за 2015 рік, на думку суду першої інстанції, ДФС правомірно видано наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, а така перевірка проведена з дотриманням процедури, зокрема, відповідач вжив всіх залежних від нього заходів для повідомлення позивача про початок перевірки та для отримання позивачем копії наказу від 19 червня 2017 року № 1341, який, виходячи з норми пункту 42.2 статті 42 ПК України, вважається врученим Товариству.
Також, суд першої інстанції вказав на обґрунтованість застосуванням до позивача штрафних санкцій, передбачених пунктом 120.4 статті 120 ПК України, враховуючи приписи пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, згідно з якими штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його до Шостого апеляційного адміністративного суду, який постановою від 22 травня 2019 року апеляційну скаргу Товариства задовольнив частково, скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДФС від 14 липня 2017 року № 0005001403 та ухвалив в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги в цій частині задовольнив, в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2019 року залишив без змін.
При цьому, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо правомірності відмови відповідача у прийнятті звіту про контрольовані операції за 2015 рік, поданого позивачем 28 квітня 2016 року, та ненаведення позивачем суду жодного доводу щодо неможливості подання ним такого звіту до 16 грудня 2016 року.
Також апеляційний суд погодився з тим, що оскільки мало місце невчасне подання Товариством звіту про контрольовані операції за 2015 рік відповідачем правомірно видано наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача у зв`язку із порушенням вимог пункту 39.4 статті 39 ПК України в частині несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік у строк до 4 травня 2016 року.
Водночас суд апеляційної інстанції не погодився із судом першої інстанції щодо дотримання відповідачем процедури проведення документальної невиїзної перевірки позивача. Так, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14, апеляційний суд зазначив, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку; невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України щодо пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим кодексом, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Водночас, поштове відправлення із копією наказу від 19 червня 2017 року № 1341, повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки від 19 червня 2017 року № 100 та повідомленням про запрошення платника податків до органів ДФС для підписання акта перевірки були направлені на адресу позивача поштовим відправленням від 19 червня 2017 року та відповідно до інформації публічного акціонерного товариства "Укрпошта" вказане відправлення прийняте поштовою установою 19 червня 2017 року, проте, не вручене під час доставки 20 червня 2017 року позивачу. Вказані документи було вручено позивачу за довіреністю лише 26 червня 2017 року, тобто вже після проведення податкової перевірки. Отже, на думку апеляційного суду, висновки суду першої інстанції про своєчасне направлення на адресу позивача наказу про проведення перевірки, до її початку, не узгоджуються з вимогами вищенаведених норм податкового законодавства, оскільки за загальним змістом термін "повідомлення" включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими платник має бути обізнаним, а й отримання ним зазначених відомостей. Вказане свідчить про те, що перевірку проведено без дотримання обов`язкових для цього умов, що свідчить про протиправність дій контролюючого органу щодо проведення такої перевірки та прийняття за її наслідками оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є самостійною підставою для його скасування.
Крім цього, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції щодо правомірності застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій, передбачених пунктом 120.4 статті 120 ПК України, на підставі спірного податкового повідомлення-рішення. Як зазначив апеляційний суд, норми пункту 120.3 статті 120 ПК України в редакції до 1 січня 2017 року не містили санкції за несвоєчасне подання звіту про контрольовані операції. Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" набрав чинності з 1 січня 2017 року і не має зворотної сили, оскільки, доповнення статті 120 ПК України пунктом 120.4, яким встановлено відповідальність платників податку за несвоєчасне подання звіту про контрольовані операції, посилює режим юридичної відповідальності. На думку суду апеляційної інстанції, лише у разі встановлення контролюючими органами факту невчасного подання платником податку звіту про контрольовані операції після 1 січня 2017 року, штрафні санкції за таке порушення застосовуються згідно з пунктом 120.4 статті 120 ПК України.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ДФС звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій вказала на дотримання ДФС вимог пункту 79.2 статті 79 та пункту 42.2. статті 42 ПК України, якими врегульовано порядок повідомлення платника податків про проведення невиїзної документальної перевірки. Крім цього, на думку скаржника, застосування до позивача штрафних санкцій, розмір яких визначено пунктом 120.4 статті 120 ПК України, є правомірним з огляду на приписи частини першої статті 58 Конституції України та її офіційного тлумачення рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп щодо непоширення положень про зворотню дію закону у часі на юридичних осіб. На думку скаржника, вказане правове регулювання свідчить про те, що правомірність поведінки платника податків - юридичної особи слід оцінювати на підставі закону, який діяв на час вчинення відповідних дій/ допущення бездіяльності таким платником податків, а заходи відповідальності, які можуть бути до нього застосовані, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення правопорушення та застосування відповідних санкцій.
ДФС просила скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження.
Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, обгрунтований доводами, викладеними в оскаржуваному судовому рішенні. У відзиві позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що в 2015 році Товариство здійснювало контрольовані операції з нерезидентом "МакКінзі і Компанія Інк" (США) на загальну суму 134 627 832 грн, про що 28 квітня 2016 року о 19:20 засобами електронного зв`язку подано до ДФС України звіт про контрольовані операції за 2015 рік.