Постанова
Іменем України
18 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 591/6609/16-ц
провадження № 61-28093св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач -Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк",
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 травня 2017 року у складі судді Грищенко О. В. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 21 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 28 лютого 2010 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Альфа-Банк" було укладено кредитний договір № SME0009159. З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором 26 лютого 2010 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ПАТ "Альфа-Банк" було укладено договір іпотеки, згідно з яким позивач передав в іпотеку банку нежиле приміщення загальною площею 428,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві спільної часткової власності йому та ОСОБА_3
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Сумській області Ричкалем С.П. від 31 серпня 2016 року відкрито виконавче провадження № 52075538 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича № 2307 від 15 лютого 2016 року, за яким пропонується стягнути на користь відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі: заборгованість за кредитом у розмірі 222 397,86 дол. США; відсотки у розмірі 76 971,17 дол. США. При цьому у виконавчому написі № 2307 від 15 лютого 2016 року вказана загальна сума заборгованості у розмірі 290 000,00 дол. США.
Разом з тим, якщо скласти заборгованість по тілу та відсоткам, то загальна сума заборгованості складає 299 369,03 дол. США, тому не зрозуміло чому у виконавчому написі вказана загальна сума заборгованості зазначена 290 000,00 дол. США. та яким чином розрахована. Позивач вважає, що виконавчий напис № 2307 від 15 лютого 2016 року вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки, належний позивачу на праві власності. Відповідно до п. 1 Переліку документів затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172, на підставі якого вчинявся оскаржуваний виконавчий напис, для одержання виконавчого напису про звернення стягнення на заставлене майно подаються: 1) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); 2) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом у виконавчому напису зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості, оскільки відповідачем пропущено строк позовної давності. Крім того, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання, проте, досудову вимогу позивач не отримував, тому у нотаріуса були відсутні підстави для вчинення виконавчого напису. По-друге, відповідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Відповідачем було направлено вимогу про дострокове повернення, якою було змінено строк повернення кредиту. Відповідачем було стягнуто достроково заборгованість на підставі рішення Третейського суду від 11 серпня 2011 року. Із заявою про вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки відповідач звернувся лише 15 лютого 2016 року, тобто після спливу трирічного строку із дня виникнення права вимоги. Відповідно до п. 3.1 Порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Отже, виконавчий напис вчинено із грубим порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій, і відповідачем пропущено строк, на протязі якого він міг звернутися із заявою про вчинення оскаржуваного виконавчого напису. Враховуючи все вищевикладене, позивач зазначав, що є достатні правові підстави вважати оскаржуваний виконавчий напис вчиненим з порушенням вимог законодавства та таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 21 вересня 2017 року позов задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №2307 та № 1654, вчинений 15 лютого 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: нежиле приміщення, що знаходиться в будівлі головного корпусу/прим. № 2, 3, 4, 5, 6, 7 під літ. "Б-1", загальною площею 428,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . стягнуто з ПАТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 551,20 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що виконавчий напис вчинено нотаріусом з порушенням вимог закону. Крім того, відповідач звернувся до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису після спливу трирічного строку з дня виникнення права вимоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2017 року ПАТ "Альфа-Банк" звернулось до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20 листопада 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ПАТ "Альфа-Банк" у касаційній скарзі зазначав, що станом на дату вчинення виконавчого напису в судах не існувало спору щодо суми заборгованості чи іншого спору між сторонами. Дана обставина підтверджує, що заборгованість є безспірною. Сам факт посилання позивача на нібито неправильний розрахунок є безпідставним. В постанові ВСУ від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 надано правовий висновок згідно до якого, спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості.
Проте не свідчить про наявність спору щодо заборгованості лише та обставина, що у виконавчому написі зазначена більша сума заборгованості, ніж у повідомленні, надісланому стягувачем боржнику в процедурі звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.
В рішенні суд посилається на постанову ВСУ від 06 листопада 2013 року у справі №6-116цс13 і застосовує поняття загального строку позовної давності, зокрема це те, що до кожного окремого платежу застосовується строк позовної давності В наступному абзаці суд приходить до висновку що строк позовної давності встановлений в Законом України "Про нотаріат" не є тотожним з загальним строком позовної давності, а тому в даних правовідносинах підлягає застосуванню строк давності визначений в Законом України "Про нотаріат". Дані висновки є суперечливими і не дають чіткого розуміння які саме норми повинні застосовуватись в даних правовідносинах.
Згідно до умов кредитного договору строк повернення кредиту встановлений до 23 лютого 2015 року, з даної дати банк набуває право вимагати повернення кредиту в тому числі і звернути стягнення на предмет іпотеки вчинивши виконавчий напис. Виконавчий напис вчинений 15 лютого 2016 року в межах строку встановленого в ст. 88 Закону України "Про нотаріат".
Також на час розгляду справи вже було наявне рішення апеляційного суду Сумської області від 29 серпня 2017 року, яким виконавчий напис №2307 від 15 лютого 2016 року вже визнано таким, що не підлягає виконанню. Представником ПАТ "Альфа-Банк" було подано відповідне клопотання про закриття провадження у справі, суд відмовив у задоволенні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк"), та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір за № SME0009159, згідно з умовами якого останній отримав кредит в сумі 290 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,5% річних, на строк 60 місяців (а.с. 71-74).
З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором 26 лютого 2010 року між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ПАТ "Альфа-Банк" було укладено договір іпотеки за № SME0009159/7, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку банку нежиле приміщення, що знаходиться в будівлі головного корпусу/прим. № 2, 3, 4,5, 6, 7/ під літ. "Б-1", загальною площею 428,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 77-82).
За заявою ПАТ "Альфа-Банк" приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. 15 лютого 2016 року вчинив виконавчий напис, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на вказане нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, що знаходиться в будівлі головного корпусу/прим. № 2, 3, 4, 5, 6, 7/ під літ. "Б-1", загальною площею 428,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з метою погашення заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання боржником умов кредитного договору за період з 23 лютого 2015 року по 20 січня 2016 року у загальному розмірі 290 000 доларів США (а.с. 13).
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 31 серпня 2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого напису приватного нотаріуса від 15 лютого 2016 року за № 2307 (а.с. 12).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.