Постанова
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 359/7377/16-ц
провадження № 61-38739св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2017 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. та постанову Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2018 року у складі колегії суддів: Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.
Позовна заява мотивована тим, що в 1996 році зареєстрував з відповідачем шлюб, який того ж року розірвали, проте фактичне проживання та ведення господарства вони не припиняли. У 1997 році в цивільному шлюбі у них народилась спільна дитина - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась друга дитина - дочка ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 після народження другої дитини, вони з відповідачем уклали шлюб. Позивач стверджує, що в період часу з 1996 року по жовтень 2015 року вони спільно проживали у АДРЕСА_1, і в цей час відповідач періодично їздила на заробітки до м. Києва. Він також стверджує, що у 2006 році за спільні кошти вони придбали квартиру АДРЕСА_2 за ціною 227 660,00 грн. У жовтні 2015 році з сім`єю переїхали проживати у м. Бориспіль. Позивач стверджує, що придбана квартира не була придатна для проживання, тому після здачі будинку в експлуатацію та проведених ним ремонтних робіт, вони переїхали проживати у власну квартиру. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 12 липня 2016 року шлюб між сторонами розірвано. Позивач зазначив, що внаслідок проведеного ним ремонту квартири суттєво збільшилась її вартість та становить 941 894,00 грн.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати квартиру за адресою АДРЕСА_3, спільною сумісною власністю подружжя, та визнати за ним 1/2 частину вказаної квартири.
У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до
ОСОБА_1 , у якому просила визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Свої зустрічні позовні вимоги обґрунтовувала тим, що спірна квартира не може бути визнана спільною сумісною власність подружжя, оскільки придбана нею до реєстрації шлюбу виключно за її власні кошти, а не за спільні кошти з ОСОБА_1 Зазначила, що на виконання укладених між нею та ТОВ "ТИАРА" договорів, вона перерахувала вартість об`єкта будівництва у сумі 222 660,00 грн у строк до 30 грудня 2006 року, а також вартість автономного опалення у сумі 5 000,00 грн у строк
до 01 серпня 2008 року, та 02 жовтня 2010 року між нею та ТОВ "ТИАРА" підписано акт прийому-передачі майнових прав на спірну квартиру. Відповідач зазначає, що за квартиру нею сплачено 227 962,00 грн особистих коштів, а не як стверджує позивач 227 660,00 грн. Так, у період, коли був укладений договір доручення № 11/1-45 з
ТОВ "ТИАРА" на будівництво квартири, а також сплачені нею кошти, вони з позивачем спільно не проживали та спільного господарства не вели. Вона також стверджує, що в період з жовтня 2015 року по березень 2016 року, коли вони з позивачем переїхали у м. Бориспіль, позивач ніде не працював, їх стосунки погіршились, у тому числі через те, що позивач вимагав, щоб вона продала квартиру, тому також з серпня 2015 року по липень 2016 року вони спільного господарства не вели і 12 липня 2016 року шлюб між ними було розірвано.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів участі у придбанні спірної квартири, яка придбана ОСОБА_2 до укладення шлюбу, тому такі вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Зустрічний позов підлягає задоволенню на підставі частини першої статті 57 Сімейного кодексу України, оскільки майнові права на квартиру відповідачем набуто до шлюбу.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги є недоведеними та безпідставними, а зустрічні позовні вимоги є доведеними, відповідно до вимог частини першої статті 57 Сімейного кодексу України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами грубо порушено вимоги частини шостої статті 95 ЦПК України, а саме за клопотанням позивача не витребувано у відповідача оригінали письмових доказів (квитанції про сплату, т. 1, а. с. 67-82), які були поставлені під сумнів. Крім того, суди прийшли до помилкового висновку щодо відсутності істотного збільшення вартості майна, ґрунтуючи свої доводи на власних припущеннях, які не передбачені жодною нормою чинного законодавства.
У серпні 2018 року від ОСОБА_1 надійшла заява про виклик в судове засідання для надання пояснень.
У задоволенні заяви необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Разом із тим, як зазначено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У жовтні 2018 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1,у якому заявник просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін, а вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі в період
з 11 січня 1997 року по 14 травня 1998 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб від 02 серпня
2016 року № 00016945244, а також, визнано сторонами. Крім того, відповідно до рішення Бориспільського міськрайонного суду від 12 липня 2016 року у справі