Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
місто Київ
справа № 545/3918/16-ц
провадження № 61-28615св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 03 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Бондаревської С. М., Дряниці Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 14 301, 12 грн.
Позов обґрунтовувався тим, що відповідно до поданої заяви від 20 липня 2012 року, б/н, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5 000, 00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач зазначав, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Правила) та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між сторонами договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку із чим станом на 13 листопада 2016 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором у сумі 14 301, 12 грн, яка складається з: 3 994, 60 грн - тіло кредиту; 2 750, 09 грн - відсотки за користуванням кредитом; 5 149, 23 грн - пеня за прострочене зобов`язання; 1 250, 00 грн - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100, 00 грн; штрафи відповідно до підпункту 2.1.1.7.6 Правил: 500, 00 грн - штраф (фіксована складова); 657, 20 грн - штраф (процентна складова).
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнала, вважала його необґрунтованим і таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 06 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про здійснення перерахунку чи зняття коштів особисто відповідачем або повідомлення нею стороннім особам своїх особистих даних та даних персональної платіжної картки, виданої на її ім`я.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 03 серпня 2017 року скасовано рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 06 липня 2017 року, ухвалено нове про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 301, 12 грн. Здійснено розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що 12 липня 2015 року, приблизно об 11: 00 год. відповідач перебувала на робочому місці, коли на її мобільний телефон зателефонувала невідома особа, яка представилася працівником служби безпеки ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", та шляхом шахрайський дій заволоділа коштами відповідача, оскільки нею було названо номери її карток та коди, які були надіслані ОСОБА_1 на її мобільний телефон, внаслідок чого з карткових рахунків відповідача списано 9 800, 00 грн. Зазначену обставину відповідач виявила через деякий час та зателефонувала на "гарячу лінію" ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", де дізналась, що її кошти знято шахраями. Суд дійшов висновку, що відповідачем вчинені дії, які сприяли втраті інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції, а тому саме ОСОБА_1 має нести цивільно-правову відповідальність за втрату коштів з її платіжної картки. Окрім того, матеріалами справи не підтверджено факт негайного повідомлення відповідачем банку щодо здійснення платіжної операції за картковим рахунком № НОМЕР_1, що унеможливило скасування банком несанкціонованих транзакцій.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у жовтні 2017 року, ОСОБА_1 просила скасувати рішення Апеляційного суду Полтавської області від 03 серпня 2017 року, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права. Посилається на те, що зазначені кредитні кошти використані шахраями, факт чого встановлений у межах кримінального провадження, проте зазначеним обставинам судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення внаслідок її необґрунтованості.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції застосовані положення статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року
№ 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20 липня 2012 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір приєднання, на виконання якого позивачем відкрито картковий рахунок та відповідач користувалась наданим кредитом у виді встановленого кредитного ліміту, встановленого у розмірі 5 000, 00 грн.
У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених відповідачем коштів на погашення заборгованості, станом на 13 листопада 2016 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість перед банком у сумі 14 301, 12 грн, з яких: 3 994, 60 грн - тіло кредиту; 2 750, 09 грн - відсотки за користуванням кредитом; 5 149, 23 грн - пені за прострочене зобов`язання; 1 250, 00 грн - пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100, 00 грн; штрафи відповідно до підпункту 2.1.1.7.6 Правил: 500, 00 грн - штраф (фіксована складова); 657, 20 грн - штраф (процентна складова).
Відповідно до наданих пояснень ОСОБА_1 та протоколу допиту потерпілого у кримінальному провадженні № 12015170300001178 12 липня 2015 року, приблизно об 11:00 год. відповідач перебувала на робочому місці, коли на її мобільний телефон зателефонував невідомий чоловік, який представився працівником служби безпеки ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", та шляхом шахрайський дій заволодів коштами відповідача, оскільки нею названо номери її карток та коди, які були надіслані ОСОБА_1 на її мобільний телефон, внаслідок чого з карткових рахунків відповідача списано 9 800, 00 грн.
Зазначену обставину відповідач виявила через певний час та зателефонувала на "гарячу лінію" ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", під час розмови дізналась, що її кошти було знято шахраями.
Відповідно до виписки з зазначеного рахунку 12 липня 2015 року здійснено переказ коштів на суму 4 802, 50 грн.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Під час оцінки застосування судами норм матеріального права до спірних правовідносин Верховний Суд застосовує їх системний аналіз.