Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
місто Київ
справа № 508/979/16-ц
провадження № 61-21833св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 29 листопада 2016 року у складі судді Парій І. О. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2017 року у складі колегії суддів: Кононенко Н. А., Гайворонського С. П., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 21 444, 37 грн.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що відповідно до укладеної генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 10 вересня 2012 року (б/н) ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 9 922, 12 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18, 00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
В обумовлені кредитним договором строки ОСОБА_1 своїх зобов`язань з погашення кредиту та сплати відсотків не виконувала, тому станом на 15 серпня 2016 року має заборгованість в розмірі 21 444, 37 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача
ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала, зазначила, що заборгованість за кредитним договором нею сплачена в повному обсязі, що підтверджується судовим наказом та копіями квитанцій.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 29 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
З урахуванням досліджених у справі доказів суд першої інстанції зробив висновок про те, що ОСОБА_1 погасила заборгованість за кредитним договором, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відхилено. Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 29 листопада 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що посилання апеляційної скарги на те, що предметом спору є кредитний договір від 10 вересня 2012 року, не відповідають фактичним обставинам справи. Даних щодо укладення такого договору позивачем не надано. Генеральна угода, на яку позивач посилається як на кредитний договір, насправді не є таким. Відповідно до змісту генеральної угоди нею реструктуризовано заборгованість відповідача за кредитним договором від 09 лютого 2007 року, яка на момент складання угоди ОСОБА_1 погашена, що підтверджується копіями квитанцій. Банк про наявність несплаченого основного боргу відповідача не повідомляв, погасивши повністю борг за судовим наказом, відповідач вважала свої зобов`язання за договором кредитування повністю виконаними, а тому станом кредитного рахунку не цікавилась і не повинна була цікавитись.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у квітні 2017 року, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"просило скасувати рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 29 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2017 року, справу направити на новий судовий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що судами не враховано, що предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором (генеральною угодою) від 10 вересня 2012 року (б/н). Квитанції про сплату заборгованості датовані 2009 роком, коли кредитний договір укладено у 2012 році. Банк вважає, що суди вийшли за межі позовних вимог, оскільки позов стосувався лише кредитного договору від 10 вересня 2012 року. Банк надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження факту наявності простроченої заборгованості за договором та її розміру, що не спростовано відповідачем.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 у червні 2017 року подала заперечення на касаційну скаргу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", яку просила відхилити, оскаржувані рішення залишити без змін. Зазначила, що заявник не спростував заперечення відповідача та не надав доказів на підтвердження укладення генеральної угоди.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції застосовані положення статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року
№ 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 09 лютого 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПРИВАТБАНК", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (б/н), відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала від банку кредит у розмірі 1 813, 90 грн на строк 12 місяців з 09 лютого 2007 року до 09 лютого 2008 року включно, з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1, 0 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 29, 02 грн та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 164, 90 грн.
У встановлені договором терміни відповідач кредит не повернула, тому 04 листопада 2008 року банк звернувся до Миколаївського районного суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, що виникла внаслідок порушення нею умов кредитного договору, у розмірі 6 485, 00 грн.
Згідно з судовим наказом Миколаївського районного суду Одеської області від 04 листопада 2008 року (справа № 2-н-49) з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 485, 16 грн та судові витрати в сумі 32, 43 грн.
Відповідно до квитанцій, наданих ОСОБА_1, зокрема, квитанція від 09 жовтня 2009 року № 667965 на суму 2 257, 60 грн; квитанція від 31 серпня 2009 року № 667911 на суму 5 252, 00 грн; квитанція від 02 квітня 2009 року № 668152 на суму 1 820, 00 грн, а разом на суму 9 329, 00 грн, заборгованість за кредитним договором повністю сплачена.
Суди встановили, що інших кредитних зобов`язань відповідач перед банком не мала.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.