Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
місто Київ
справа № 759/13989/16-ц
провадження № 61-18444св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 січня 2017 року у складі судді Петренко Н. О. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 березня 2017 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Білич І. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у жовтні 2016 року звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), ОСОБА_2 про припинення дії договору поруки.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що 16 вересня 2006 року вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_2
03 вересня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали автомобіль марки Honda Accord, державний номер НОМЕР_1, для придбання якого ОСОБА_2 уклав з ПАТ "ОТП Банк" кредитний договір № CL-004/348/2008, поручителем за яким виступила позивач. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 переїхала проживати до АР Крим, а автомобіль залишився у користуванні ОСОБА_2 .
Ухвалою Святошинського райсуду міста Києва від 12 березня 2014 року затверджено мирову угоду у справі про поділ майна подружжя, згідно з якою позивач визнала за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки Honda Accord, державний номер НОМЕР_1, а ОСОБА_2 погодився та визнав, що усі зобов`язання перед третіми особами узгоджуються та виконуються виключно за його рахунок та на його розсуд.
У жовтні 2016 року позивачу стало відомо, що між ОСОБА_2 та ПАТ "ОТП Банк" без її погодження та згоди укладені додаткові договори до кредитного договору. Оскільки позивач особисто зазначені угоди не підписувала і нікого не уповноважувала на їх укладання, тому вважала договір поруки, укладений між нею та відповідачем, припиненим. Просила суд припинити дію договору поруки від 03 вересня 2008 року № SR-004/348/2008, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "ОТП Банк".
Стислий виклад заперечень відповідача
ПАТ "ОТП Банк" заперечувало проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що згідно з договором поруки від 03 вересня 2008 року № SR-004/348/2008, який укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "ОТП Банк", поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов`язань в повному обсязі. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 174 351, 95 грн та судовий збір 3 219, 00 грн. Ухвала про затвердження мирової угоди від 12 березня 2014 року постановлена без відома представника банку вже після ухвалення рішення, яке набрало законної сили.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 березня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що позовна заява надійшла до суду 07 жовтня 2016 року, на цей час рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк" боргу в сумі 177 570, 95 грн набрало законної сили та знаходиться на стадії виконання. З урахуванням наведеного суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону та не доведені матеріалами справи.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що доводи апеляційної скарги про те, що між ОСОБА_2 та ПАТ "ОТП Банк" укладено додаткові до кредитного договору угоди, які не були погоджені з поручителем ОСОБА_1, а відтак порука є припиненою, відхилені, оскільки під час розгляду справи за позовом банку до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про дострокове стягнення кредиту, судом перевірялись правові підстави для стягнення боргу з поручителя, в тому числі судом перевірялася наявність підстав для припинення поруки, які не знайшли свого підтвердження.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у квітні 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 березня 2017 року, постановити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій. Заявник зазначає, що судами неправильно застосовано до спірних правовідносин правила частини першої статті 559 ЦК України. В суді апеляційної інстанції банк визнав укладення додаткових угод з позичальником без згоди поручителя, проте апеляційний суд не взяв до уваги такі обставини.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ПАТ "ОТП Банк" подало заперечення проти касаційної скарги, у яких просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 у зв`язку з її необґрунтованістю та безпідставністю.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2017 відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції застосовані положення статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03 вересня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_2 укладений кредитний договір
№ CL-004/348/2008, згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 48 341, 49 дол. США на купівлю автомобіля марки Honda Accord.
03 вересня 2008 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладений договір поруки № SR-004/348/2008.
Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу 06 липня 2010 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 27 серпня 2010 року уклала шлюб з ОСОБА_4, прізвище дружини після одруження " ОСОБА_1 ".
28 липня 2011 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 укладений додатковий договір до кредитного договору від 03 вересня 2008 року
№ CL-004/348/2008.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року (справа № 2608/16964/12) стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 174 351, 95 грн та судовий збір 3 219, 00 грн. Рішення набрало законної сили 14 березня 2013 року.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2014 року (справа № 2-6909/11) затверджено мирову угоду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", Закрите акціонерне товариство "ОТП Банк", про визнання права власності та поділ спільного майна подружжя.
Відповідно до зазначеної ухвали ОСОБА_1 погоджується та визнає за ОСОБА_2 право власності на майно, зокрема автомобіль Honda Accord, державний номер НОМЕР_1, а ОСОБА_2 погоджується та визнає, що всі зобов`язання перед третіми особами з виконання кредитних договорів, зокрема від 03 вересня 2008 року № CL-004/348/2008, узгоджуються та виконуються виключно за рахунок та на розсуд ОСОБА_2 .
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їх права і обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання (частина перша статті 628 ЦК України).