РІШЕННЯ
Іменем України
22 жовтня 2019 року
Київ
справа №9901/238/19
адміністративне провадження №П/9901/238/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,
за участю: секретаря судового засідання Корецького І.О.,
позивача: ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,
відповідача: представника Русакової І.Г.,
третьої особи на стороні відповідача
Галицького районного суду м. Львова: представник не з`явився,
третьої особи на стороні відповідача
Вищої кваліфікаційної комісії суддів України: представника Петренко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом:
ОСОБА_1
до Вищої ради правосуддя
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Галицький районний суд м. Львова, Вища кваліфікаційна комісія суддів України
про визнання протиправним та нечинним рішення
ОПИСОВА ЧАСТИНА:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяви і клопотання учасників справи та інші процесуальні дії у справі:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним та нечинним рішення від 04.04.2019 №1044/0/15-19 "Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Галицького районного суду міста Львова" (далі - Рішення).
2. Аргументи позивача зводяться до того, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства і свідчить про вихід за межі повноважень ВРП. Зокрема, позивач зазначає, що частиною 19 статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) передбачені виключні підстави для відмови ВРП у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду, для встановлення яких остання повинна керуватись власною оцінкою обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду судді та його особистих якостей. При цьому, з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини, позивач наголошує на тому, що рішення ВРП у даному випадку повинно відповідати критеріям об`єктивності та обґрунтованості, а законодавство, яке регулює її повноваження - критеріям щодо "якості закону" та принципу юридичної визначеності.
Як вказує позивач, при прийнятті оспорюваного рішення, відповідач дійшов безпідставного висновку щодо великої кількості скасованих в апеляційному порядку судових рішень, прийнятих позивачем на посаді судді, а також вдався до оцінки законності цих судових рішень, правильності висновків суду щодо обставин справи та оцінки доказів, що, на думку позивача є неприпустимим.
Позивач посилається на непослідовність практики ВРП при прийнятті рішень за результатами розгляду рекомендацій ВККС про призначення суддів за подібних обставин, що на його думку, свідчить про порушення принципу рівності перед законом.
Також, позивач вказує, що оспорюване рішення мотивоване неодноразовим розглядом питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Проте, відповідачем не враховано, що позивача лише одного разу притягнуто до дисциплінарної відповідальності за наслідками порушених стосовно нього дисциплінарних проваджень, а в решті випадків дисциплінарне провадження було закрито або у притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності було відмовлено.
3. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду в судовому засіданні на 02.07.2019 о 16:00 год., а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Галицький районний суд м. Львова.
4. 07.06.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній зазначає, що заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Відповідач вказує, що в силу вимог статті 1 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 №1798-VІІІ (далі - Закон №1798-VIII), на ВРП покладено обов`язок з формування в Україні якісного суддівського корпусу з професійних кадрів високого рівня кваліфікації з урахуванням їх особистих та моральних якостей, необхідних для здійснення правосуддя. Оскільки позивач претендував на одержання повноважень судді, який є посадовою особою, уповноваженою на здійснення правосуддя, то при вирішенні питання про можливість рекомендувати його на цю посаду ВРП зобов`язана була враховувати всі обставини, які перешкоджають йому зайняти таку посаду, в тому числі й ті, що негативно характеризують кандидата.
Відповідач вказує, що частиною 21 статті 79 Закону №1402-VIII чітко визначені підстави для оскарження та скасування рішення про відмову у внесенні Президенту України подання про призначення судді на посаду, ці підстави є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.
Наголошує, що не можуть бути предметом оцінки судом дискреційні повноваження ВРП, а згідно з Законом №1402-VIII і Законом №1798-VIII ВРП має доволі широкі межі оцінки як в частині визначення конкретних обставин, які можуть вплинути на суспільну довіру до судової влади, так і щодо доброчесності та етичності конкретно взятого кандидата на посаду судді. На думку відповідача, такі широкі межі розсуду загалом відповідають завданню ВРП щодо формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів.
Відповідач зазначає, що розглянувши рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії судді України про призначення позивача на посаду судді Галицького районного суду міста Львова, ВРП були встановлено відомості, що не були предметом розгляду Комісією і викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності позивача критерію доброчесності. Зокрема, ВРП було встановлено, що за даними суддівського досьє, за період здійснення позивачем правосуддя протягом 3 років та 6 місяців, скасовано 124 прийняті ним судові рішення та змінено 6 судових рішень. При вивченні підстав скасування винесених позивачем судових рішень у справах про адміністративні правопорушення, ВРП з`ясовано, що практика розгляду ним справ, передбачених статтею 483 Митного кодексу України (далі - МК України), була непослідовною, а явні відхилення у судовій практиці не були належним чином мотивованими, що викликає у стороннього спостерігача сумніви в неупередженості суду.
5. 19.06.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить відхилити заперечення, наведені відповідачем, як такі, що не спростовують доводів позовної заяви.
6. Судовий розгляд справи, призначений 02.07.2019 о 16:00 год., відкладено до 23.07.2019 16:30 год., у зв`язку із перебуванням учасника колегії суддів у відрядженні.
7. Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вищу кваліфікаційну комісію суддів України (далі - ВККС) і зобов`язано останню надати докази по справі, у зв`язку з чим судовий розгляд справи відкладено до 13.08.2019 16:30 год.
8. Судовий розгляд справи, призначений 13.08.2019 о 16:30 год., відкладено до 24.09.2019 16:30 год., у зв`язку із перебуванням учасників колегії суддів у щорічній основній відпустці.
9. 13.08.2019 до суду надійшли пояснення третьої особи на стороні відповідача ВККС, в яких зазначає, що приймаючи рішення стосовно надання рекомендації про призначення позивача на посаду судді ВККС діяла на підставі, в межах власних повноважень і у спосіб, передбачений законом.
10. У судовому розгляді справи, призначеному на 24.09.2019 о 16:30 год., оголошено перерву до 22.10.2019 16:45 год.
11. Представник третьої особи на стороні відповідача - Галицького районного суду міста Львова, у судове засідання, призначене на 22.10.2019 о 16:30 год. не прибув, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
12. У судовому засіданні, призначеному 22.10.2019 о 16:30 год., позивач позовні вимоги підтримав, а відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у заявах по суті справи. Представник третьої особи на стороні відповідача ВККС надала пояснення, в яких погодилась з підставами заявленого адміністративного позову.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА:
Обставини, встановлені судом з посиланням на докази:
13. Указом Президента України від 18.10.2013 №571/2013 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Сніжнянського міського суду Донецької області строком на п`ять років, та до виконання повноважень на посаді судді зазначеного суду позивач не приступив (т. 3 а.с. 37-39).
14. Указом Президента України від 14.02.2015 №81/2015 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Галицького районного суду міста Львова в межах п`ятирічного строку (т. 3 а.с. 40-42).
15. Відповідно до наказу Галицького районного суду міста Львова від 24.02.2015 №11/К, ОСОБА_1 вважається таким, що приступив до виконання обов`язків на посаді судді цього суду з 24.02.2015 (т. 3 а.с. 44).
16. Рішенням ВККС від 01.02.2018 №8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання 1790 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема, позивача (т. 3 а.с. 168-170).
17. Рішенням ВККС від 31.07.2018 №1415/ко-18 визначено, що суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання набрав 756,6 бали та визнаний таким, що відповідає займаній посаді (т. 3 а.с. 182-184).
18. Рішенням ВККС від 22.10.2018 №479/дс-18 рекомендовано призначити ОСОБА_1 на посаду судді Галицького районного суду міста Львова (т. 3 а.с. 128-129).
19. 07.11.2018 рекомендації ВККС щодо позивача надійшли до ВРП для розгляду (т. 2 а.с. 1-5).
20. За результатами перевірки матеріалів стосовно внесення подання Президентові України про призначення на посаду судді Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 членом ВРП Мірошниченком А.М. складено висновок від 11.02.2019, яким ВРП запропоновано прийняти рішення про відмову у внесенні подання відносно позивача (т. 2 а.с. 27-31).
21. Рішенням ВРП від 04.04.2019 №1044/0/15-19 відмовлено у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Галицького районного суду міста Львова (т. 2 а.с. 169-173)..
Приймаючи вказане Рішення ВРП виходила з наявності підстав, передбачених частиною 19 статті 79 Закону №1402-VIII, для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення позивача на посаду судді Галицького районного суду міста Львова, оскільки за результатами розгляду рекомендації ВККС відповідачем було встановлено відомості, які не були предметом розгляду ВККС та викликають обґрунтований сумнів стосовно відповідності позивача критерію доброчесності, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з його призначенням на посаду судді.
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи та висновки суду за наслідками розгляду справи з посиланням на норми права, які застосував суд:
22. Відповідно до статті 1 Закону №1798-VІІІ, Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
23. Тобто саме на ВРП законодавством покладено обов`язок щодо формування в Україні якісного суддівського корпусу з професійних кадрів високого рівня кваліфікації з урахуванням їхніх особистих та моральних якостей, необхідних для здійснення правосуддя.
24. Згідно з частинами 1-2 статті 36 Закону №1798-VІІІ, призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП, яка ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації ВККС, до якої обов`язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді.
25. Частиною 1 статті 37 Закону №1798-VІІІ передбачено, що рішення щодо кандидата на посаду судді ухвалюється на засіданні Вищої ради правосуддя.
26. Частиною 3 статті 37 Закону №1798-VІІІ встановлено, що рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало не менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя.
27. Частиною 4 цієї статті визначено, що якщо за рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду проголосувало менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя, вважається, що Вищою радою правосуддя ухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.
Вища рада правосуддя може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду відповідно до пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані Вищою радою правосуддя в передбаченому законом порядку, якщо:
1)такі відомості не були предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
2)Вища кваліфікаційна комісія суддів України не дала належної оцінки таким відомостям в межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата.
28. У свою чергу, відповідно до частини 19 статті 79 Закону №1402-VIII, Вища рада правосуддя може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав:
1)наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням;
2)порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді.
Підстави, зазначені у пункті 1 цієї частини, Вища рада правосуддя визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.
29. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що відмова у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду з підстав, визначених нормою пункту 1 частини 19 статті 79 Закону №1402-VIII, може мати місце за умови, що ВРП під час розгляду рекомендацій ВККС у встановленому законом порядку отримані обґрунтовані відомості щодо наявності небезпідставного сумніву стосовно відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням, які не були предметом розгляду ВККС або яким ВККС не було надано належної оцінки в межах процедури кваліфікаційного оцінювання.
30. Згідно з частиною 20 статті 79 Закону №1402-VIII, у разі відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення, яке може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку, встановленому процесуальним законом.
31. Зокрема, частиною 21 цієї статті передбачено, що рішення Вищої ради правосуддя про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: