ПОСТАНОВА
Іменем України
23 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/13271/16
адміністративне провадження №К/9901/49001/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 826/13271/16
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,
за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Бояринцевої М.А., суддів Аверкової В.В. Шевченко Н.М.,
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
У С Т А Н О В И В:
I. Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач), в якому просила:
1.1 скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 25 липня 2016 року № 2724-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
1.2 поновити позивача на посаді головного державного інспектора відділу митно-логістичної інфраструктури Управління митної логістики та систем митного контролю Департаменту розвитку митної справи ДФС України з 26 липня 2016 року;
1.3 стягнути з ДФС України на користь позивача середній заробіток на час вимушеного прогулу з 26 липня 2016 року по день винесення судом рішення про поновлення на роботі включно;
1.4 стягнути з ДФС України на користь позивача середній заробіток за час затримки проведення розрахунку тривалістю чотири робочих дні з 26 липня 2016 року по 29 липня 2016 року включно.
2. У обґрунтування позовних вимог зазначила, що станом на час попередження її про наступне вивільнення, а також на момент її звільнення у ДФС України існували вакантні посади, а також посади тимчасово вільні на період перебування основного працівника у відпустці по догляду за дитиною, що відносились до однієї групи оплати праці з посадою, яку обіймала позивач, що підтверджується штатним розкладом і табелями обліку робочого часу. З урахуванням своєї кваліфікації позивач уважає, що могла б виконувати роботу у декількох департаментах ДФС, у яких були вакантні посади, тоді як, у порушення вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України та частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" указані посади позивачу запропоновані не були, не враховано положення статті 42 КЗпП України щодо рівня кваліфікації позивача та продуктивності праці.
3. Представник відповідача позов не визнав та зазначив, що при звільненні позивача дотримано вимоги статті 49-2 КЗпП України, а підстави для пропонування позивачу інших рівнозначних посад були відсутні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 працює у органах митної служби з 19 грудня 1994 року, 09 червня 1995 року прийняла присягу державного службовця і наказом Державного митного комітету України від 16 червня 1995 року №290-К їй було присвоєно звання "інспектор митної служби 3 рангу" (Бердянська митниця); остання посада у Бердянській митниці - старший інспектор сектора контролю митної вартості та номенклатури (наказ по Бердянській митниці Дніпровської Регіональної митниці від 31 жовтня 2003 року №124-к).
5. Наказом Державного митного комітету України від 18 листопада 2003 року №715-к ОСОБА_1 у порядку переведення призначено на посаду провідного інспектора сектору організації митного контролю в пунктах пропуску через українсько-молдавський кордон Відділу організації митного контролю в пунктах пропуску Управління технологій митного контролю Державної митної служби України.
6. Станом на 2016 рік ОСОБА_1 обіймала посаду головного державного інспектора відділу митно-логістичної інфраструктури Управління митної логістики та систем митного контролю Департаменту розвитку митної справи ДФС України (наказ ДФС України від 16 червня 2015 року №1663-о).
7. Наказом ДФС України від 25 липня 2016 року №2724-о відповідно до статтей 44, 49-2 КЗпП України, частини четвертої статті 87 Закону України "Про державну службу", наказів ДФС України від 02 листопада 2015 року №834 "Про затвердження Плану заходів із скорочення штатної чисельності працівників Державної фіскальної служби", від 30 грудня 2015 року №1022 "Про скорочення чисельності та введення в дію Структури апарату Державної фіскальної служби України", штатного розпису на 2016 рік від 26 січня 2016 року - з 25 липня 2016 року звільнено ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу митно-логістичної інфраструктури Управління митної логістики та систем митного контролю Департаменту розвитку митної справи ДФС України відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України та пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку зі зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності Державної фіскальної служби України.
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їх ухвалення
8. 23 листопада 2017 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, задоволено позовні вимоги.
8.1. Визнано протиправним і скасовано наказ ДФС України від 25 липня 2016 року №2724-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
8.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митно-логістичної інфраструктури Управління митної логістики та систем митного контролю Департаменту розвитку митної справи ДФС України з 26 липня 2016 року;
8.3. Стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток на час вимушеного прогулу з 26 липня 2016 року по 15 листопада 2017 року в розмірі 161 239, 47 грн (сто шістдесят одна тисяча двісті тридцять дев`ять) грн 47 коп;
8.4. Стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки проведення розрахунку тривалістю чотири робочих дні з 26 липня 2016 року по 29 липня 2016 року в розмірі 1575 (одна тисяча п`ятсот сімдесят п`ять) грн 80 коп.
9. Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновку, що відповідачем була допущена протиправна бездіяльність під час процедури вивільнення позивача з посади, оскільки позивачу не пропонувалась інша рівноцінна посада державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - інша робота (посада державної служби) у цьому державному органі, а тому звільнення позивача є протиправним, у зв`язку із чим наказ Державної фіскальної служби України від 25 липня 2016 року № 2724-о "Про звільнення ОСОБА_1 " є протиправним і підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді головного державного інспектора відділу митно-логістичної інфраструктури Управління митної логістики та систем митного контролю Департаменту розвитку митної справи Державної фіскальної служби України з 26 липня 2016 року із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач після звільнення отримала копію наказу та трудову книжку 25 липня 2016 року, однак остаточний розрахунок з нею було проведено лише 29 липня 2016 року, то вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку тривалістю чотири робочих дні також підлягає задоволенню.
ІV. Касаційне оскарження
10. 25 квітня 2018 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу представника відповідача.
11. У касаційній скарзі представник відповідача зазначає, що звільнення позивача відбулося у передбачений нормами КЗпП України спосіб із дотриманням вимог статті 19 Конституції України, статтей 40, 42 та 49-2 КЗпП України та статті 87 Закону України "Про державну службу", просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
12. 12 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду в складі судді-доповідача Білоуса О.В., суддів Желтобрюх І.Л., Шарапи В.М. відкрито касаційне провадження та витребувано із Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/13271/16.
13. Також до Верховного Суду 17 липня 2018 року надійшли заперечення представника позивача на касаційну скаргу, в якій він посилається на законність та обґрунтованість рішень попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.
14. 06 вересня 2018 року справа № 826/13271/16 надійшла до Верховного Суду.
15. 06 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року № 639/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
16. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н.В., судді Кашпур О.В., Радишевську О.Р.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
17. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
20. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.
22. Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
23. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.