ПОСТАНОВА
Іменем України
22 жовтня 2019 року
Київ
справа №811/1293/13-а
адміністративне провадження №К/9901/8913/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "Укрцентр" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду у складі судді Черниш О.А. від 17 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бишевської Н.А., суддів Добродняк Н.А., Семененка Я.В. від 23 квітня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "Укрцентр" до Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК "Укрцентр" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (правонаступник - Світловодська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області; далі - відповідач, Інспекція, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05 квітня 2013 року: №0000241500, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 391667 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 97916,75 грн., всього - 489583,75 грн.; №0000251500, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на суму 348116,92 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 87029,23 грн., всього - 435146,15 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, у задоволені вищевказаного адміністративного позову відмовлено.
Рішення судів обґрунтовано тим, що реальність операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Поштовий магазин" у липені 2011 року, ТОВ "Гарбол" у жовтні 2011 року, ТОВ "Єврокард" у грудні 2011 року, ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" у вересні 2012 року, ТОВ "Неотрейд Хом" у травні 2012 року щодо поставки товарно-матеріальних цінностей не підтверджується належними та допустимими доказами, які виходячи з умов договорів та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій, а тому, за висновком судів, такі операції не створюють наслідків для податкового обліку й у позивача відсутні підстави для формування спірних сум податкових вигод (податкового кредиту ПДВ та валових витрат). Також суди виходили з того, що Товариством у ході проведення перевірки не було надано відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, які підтверджують показники, відображені у податковій звітності; про втрату документів податковий орган своєчасно повідомлено не було; відповідність же та дійсність наданих суду відновлених первинних документів бухгалтерського обліку не доведено у ході судового розгляду.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Вважає, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже невірно оцінили залучені до справи докази та фактичні обставини справи, які свідчать про те, що операції між позивачем та його контрагентами фактично проведені та документально оформлені, Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту з ПДВ, у зв`язку з чим, на його думку, відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Також вказує на відсутність судових рішень про визнання недійсними укладених з контрагентами угод.
Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з питань достовірності вчинених правочинів з контрагентами: ТОВ "Поштовий магазин" за липень 2011 року; ТОВ "Гарбол" за жовтень 2011 року; ТОВ "Єврокард" за грудень 2011 року; ТОВ "Сталь-Інвест-Груп" за вересень 2012 року, ТОВ "Неотрейд Хом" за травень 2012 року, за результатами якої складено акт №168/2200/36865203 від 25 березня 2013 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог: пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 391667 грн., у т.ч. за ІІІ квартал 2011 року на суму 90083 грн., за ІV квартал 2011 року на суму 210576 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 44888 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 46120 грн.; пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, розділу ХХ підрозділу 2 пункту 11 ПК України, в частині завищення сум податкового кредиту по ПДВ в сумі 348116,92 грн., в т.ч.: липень 2011 року - 78333,33 грн., жовтень 2011 року - 109592, 67 грн., грудень 2011 року - 73516,92 грн., травень 2012 року - 42750 грн., вересень 2012 року - 43924 грн.
У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування Товариством витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із контрагентами, оскільки перевіркою документально не підтверджено факту реальності здійснення таких господарських відносин.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених такими документами.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.