ПОСТАНОВА
Іменем України
23 жовтня 2019 року
Київ
справа №820/2429/16
адміністративне провадження №К/9901/11085/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М., Уханенка С.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року (головуючий суддя - Шевцова Н.В., судді - Мінаєва О.М., Макаренко Я.М.)
у справі № 820/2429/16
за позовом ОСОБА_1
до Апеляційного суду Харківської області
треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
Короткий зміст позовних вимог
В квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Харківської області (далі - відповідач), треті особи: Державна судова адміністрація України (далі - третя особа 1), Державна казначейська служба України (далі - третя особа 2) в якому просив:
- визнати відмову у розрахунку та виплаті позивачу вихідної допомоги при виході у відставку неправомірною, а право позивача - порушеним;
- зобов`язати Апеляційний суд Харківської області нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.
Зобов`язано Апеляційний суд Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі десяти місячних заробітних плат, нарахованих за останньою посадою у відповідності до частини першої ст. 136 Закону України від 7 липня 2010 р. № 2453 - VI "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції чинній до 1.04.2014 р.) .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів, в тому числі й виплата вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку, забезпечення гідного статусу життєвого рівня суддів є обов`язком держави, оскільки суддя, відповідно до ст.127 Конституції України та ст.53 Закону №2453, обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Таким чином, оскільки право на відставку позивач реалізував до набрання чинності Законом №1166, яким було виключено ст.136 Закону №2453, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову позивача та зобов`язання відповідача, відповідно до ст.136 Закону №2453 в редакції чинній на грудень 2013 року, вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року апеляційні скарги Державної судової адміністрації України та Апеляційного суду Харківської області задоволено.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2016р. по справі № 820/2429/16 скасовано.
Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області, треті особи - Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що враховуючи, що на момент реалізації позивачем права на відставку норма Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка передбачала виплату вихідної допомоги суддям, які вийшли у відставку втратила чинність, підстави для виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
08 серпня 2016 року Вищим адміністративним судом України отримано касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року.
В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року.
В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що судом апеляційної інстанції фактично не розмежовано поняття уже набутого ним права на відставку і отримання вихідної допомоги (яке за приписами ст. 22,ч.2,3 Конституції України не могло бути скасовано) і реалізацію цього права. При цьому, не взято до уваги, що набуте позивачем право на відставку з отриманням вихідної допомоги скаржник міг реалізувати у будь - який час до досягнення конституційного строку перебування на посаді судді (65 років), встановленого ч. 5 ст. 126 Конституції України.
31 жовтня 2016 року судом касаційної інстанції було отримано заперечення Державної судової адміністрації України, в якому зазначено, що визначальною умовою для отримання суддею вихідної допомоги був вихід у відставку, а не факт подання заяви про відставку. Тому до спірних правовідносин слід застосувати положення нормативно - правових актів, що діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2016 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 є суддею у відставці. В період роботи на посаді судді Апеляційного суду Харківської області Постановою Верховної Ради України № 570-IV від 20 лютого 2003 р. обраний суддею безстроково.
23 грудня 2014 року, до досягнення віку 65 років і за наявності стажу роботи на посаді судді 26 років 1 місяць 14 днів, він звернувся до Вищої ради юстиції і Верховної Ради України із заявами про відставку.
Постановою Верховної Ради України від 16.07.2015 року №634-VІІІ він був звільнений у відставку, а наказом голови Апеляційного суду Харківської області № 04-03/76-ОС від 05 серпня 2015 року, у відповідності до п. 9 частини 5 ст.126 Конституції України, ст. 38 КЗпП України був відрахований зі штату Апеляційного суду Харківської області.
Так як в наказі голови Апеляційного суду від 05.08.2015 р. не було вказано про виплату належної йому вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, 25 березня 2016 р. він звернувся до відповідача із заявою про нарахування і виплату зазначеної вихідної допомоги згідно ч.1 ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI.
Листом відповідача за № 03-54/119 від 29.03.2016 р. у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги позивачу було відмовлено з посиланням на втрату чинності ст. 136 Закону № 2453 згідно із Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року №1166-VII і на відсутність відповідного фінансування в межах бюджетних асигнувань у 2016 році.