ПОСТАНОВА
Іменем України
22 жовтня 2019 року
Київ
справа №815/2076/16
адміністративне провадження №К/9901/15778/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/2076/16
за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Одеської області про поновлення на публічній службі, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року (головуючий суддя: Кравченко М.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя: Потапчук В.О., судді: Семенюк Г.В., Шеметенко Л.П.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Апеляційного суду Одеської області, в якому просив:
1.1. визнати протиправними дії відповідача по його звільненню з роботи;
1.2. скасувати наказ № 85-ос від 11 квітня 2016 року, яким його звільнено з посади за поданням судді, відповідно до частини третьої статті 154 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та пунктів 7, 19 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції;
1.3. поновити його на посаді помічника судді апеляційного суду Одеської області;
1.4. стягнути з апеляційного суду Одеської області середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на день ухвалення постанови;
1.5. стягнути з апеляційного суду Одеської області моральну шкоду у розмірі 63396,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вважає своє звільнення з займаної посади протиправним, оскільки воно здійснене не з підстав, визначених Кодексом законів про працю України. Вказує, що фактично відбулось розірвання строкового трудового договору до закінчення його строку з ініціативи роботодавця, що, на його думку, можливе лише на підставі статей 40, 41 Кодексу законів про працю України.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
3.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача, а доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами.
ІІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ці рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог позивача повністю.
3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що його не попереджено за два місяці про наступне вивільнення, що позбавило можливості знайти роботу без втрати заробітної плати.
3.2. Крім цього, вказує на те, що суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України, оскільки він прийнятий на роботу на підставі строкового договору.
3.3. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому останній висловив заперечення щодо змісту і вимог касаційної скарги та зазначив, що вважає помилковими аргументи позивача щодо підстав його звільнення та законодавчого регулювання спірних правовідносин.
3.4. За цих обставин вважає, що касаційна скарга позивача є необґрунтованою, її зміст фактично зводиться до висловлення незгоди із прийнятими судовими рішеннями та проханням про повторний перегляд матеріалів справи, переоцінки доказів та вже встановлених судами обставин справи, у зв`язку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. 9 березня 2008 року позивач зарахований на посаду помічника судді апеляційного суду Одеської області як такий, що пройшов за конкурсом, з присвоєнням 11 рангу державного службовця на підставі наказу апеляційного суду Одеської області № 28-ос.
5. 13 грудня 2011 року позивач переведений на посаду помічника судді на строковий трудовий договір на час виконання суддею Вадовською Л.М. повноважень судді апеляційного суду Одеської області на підставі наказу апеляційного суду Одеської області № 95-ос.
6. 15 березня 2016 року суддя апеляційного суду Одеської області Вадовська Л.М. склала подання про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді апеляційного суду Одеської області на підставі перевірки його на причетність до дій, що мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частино третьою статті 368 Кримінального кодексу України, а також у зв`язку з її допитом в якості свідка з вказаних підстав.
7. Наказом керівника апарату апеляційного суду Одеської області № 85-ос від 11 квітня 2016 року позивача звільнено з посади за поданням судді Вадовської Л.М. відповідно до частини третьої статті 154 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та пунктів 7, 19 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України № 14 від 25 березня2011 року.
8. Незгода позивача з вказаним наказом зумовила його звернення до суду з цим позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
9. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
11. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
12. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
13. Відповідно до частини першої статті 154 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 року, кожний суддя суду загальної юрисдикції має помічника, статус і умови діяльності якого визначаються цим Законом, Законом України "Про державну службу" та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.
14. Згідно з пунктом 2 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого Рішенням Ради суддів України № 14 від 25 березня 2011 року, помічник судді - це посадова особа, яка перебуває на державній службі, забезпечує виконання суддею відповідних повноважень та сприяє здійсненню правосуддя.
15. Відповідно до пункту 3 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого Рішенням Ради суддів України № 14 від 25 березня 2011 року, помічник судді є працівником апарату суду.