ПОСТАНОВА
Іменем України
23 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/3272/16
адміністративне провадження №К/9901/23119/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними та нечинними окремих положень постанови, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2017, прийняту у складі колегії суддів: Лічевецького І.О. (головуючий), Мельничука В.П., Мацедонської В.Є.
І. Суть спору
1. У лютому 2016 року позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили суд:
1.1. - визнати незаконним, нечинним та таким, що містить дискримінаційні положення, пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (з урахуванням змін та доповнень, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 № 636 та від 08.06.2016 № 352) в частині яка передбачає, що заява про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи повинна містити відомості (декларацію) про фактичне місце проживання особи та повідомлення особи про її непричетність до скоєння злочинів чи співучасті у злочинах.
2. В обґрунтування позовних вимог позивачі вказують, що обов`язок щодо подачі повідомлення особи про її непричетність до скоєння злочинів чи співучасті у злочинах порушує міжнародні зобов`язання України, а саме Конвенцію про захист прав людини і основних свобод, яка була ратифікована Україною і є частиною національного законодавства. Статтею 6 Конвенції проголошується презумпція невинуватості кожного, чия винуватість не була доведена в законному порядку. Відповідно до пункту 2 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, кожен обвинувачений в кримінальному злочині має право вважатися невинуватим, поки винність його не буде доведена згідно з законом. Позивачі вважають, що всупереч праву не доводити свою невинуватість, Кабінет Міністрів України постановою № 636 переніс тягар доведення невинуватості на внутрішньо переміщених осіб, фактично зарахувавши їх до категорії підозрюваних у скоєнні кримінальних злочинів, що суперечить вказаним вище нормам міжнародного права та статтям 62, 63 Конституції України.
3. У частині незгоди з обов`язком щодо подання відомостей про фактичне місце проживання особи, позивачі посилаються на те, що внутрішньо переміщена особа може не мати місця проживання (у розумінні статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"), а може фактично проживати в недобудованій будівлі, садовому будинку, закладі для бездомних осіб, автомобільному фургоні, чи навіть на вулиці, внаслідок чого не може надати відомості про фактичне місце проживання, що, в свою чергу, позбавляє таку особу можливості отримати довідку на підтвердження статусу внутрішньо переміщеної особи, чим звужується обсяг прав особи.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
5. Відповідно до частини дев`ятої статті 4 цього Закону порядок збирання та оброблення даних, оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та форма її зразка затверджуються Кабінетом Міністрів України.
6. На виконання наведеної правової норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 01.10.2014 № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб", якою затверджено "Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи", що регулює механізм видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення (далі - Порядок).
7. Пунктом 3 Порядку передбачалось, що заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника: прізвище, ім`я та по батькові; громадянство (підданство); дата та місце народження; стать; відомості про склад сім`ї, у тому числі про неповнолітніх осіб, які прибули разом із заявником; відомості про зареєстроване та фактичне місце перебування; адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та контактний номер телефону; реєстраційний номер облікової картки платника податків за наявності інформації (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу Державної фіскальної служби і мають відмітку в паспорті або які не є громадянами України); обставини, що спричинили переміщення з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції та населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення; наявність у будь-кого із членів сім`ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах інших, ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, розташовані на лінії зіткнення; відомості про місце роботи та час, з якого особа там працює; відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби.
8. 26.08.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 636 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України". Цим Урядовим актом було внесено ряд змін до Порядку.
9. Зокрема, у пункті 3: в абзаці сьомому слово "перебування" замінено словом "проживання", а абзац одинадцятий викладено в такій редакції "декларацію особи про її непричетність до скоєння злочинів або співучасті у злочинах".
10. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 352 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509" пункт 3 Порядку:
10.1. - після абзацу шостого доповнено новим абзацом, у зв`язку з цим абзаци сьомий - шістнадцятий стали відповідно абзацами восьмим - сімнадцятим;
10.2. - в абзаці дванадцятому слово "декларацію" замінено словом "повідомлення".
11. Таким чином, в результаті внесених змін спірні положення пункту 3 Порядку набули такої редакції:
11.1. - абзац восьмий передбачає, що заява про взяття на облік повинна містити "відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання";
11.2. - абзац дванадцятий - "повідомлення особи про її непричетність до скоєння злочинів або співучасті у злочинах".
12. Позивачі, уважаючи, що такими змінами в законодавстві порушені їхні права як внутрішньо переміщених та має місце неоднакове ставлення за ознакою належності до певної соціальної групи, а встановлені правила становлять дискримінацію, звернулися до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
13. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2016 у задоволенні позову відмовлено.
14. Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання незаконним та нечинним абзацу 12 пункту 3 Порядку, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Кабінет Міністрів України діяв відповідно до покладених на нього повноважень, а позивачі не є особами щодо яких застосовано спірний нормативно-правовий акт, а відтак не мають права на його оскарження.
15. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 13.03.2017 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким позовні вимоги задовольнив частково. Визнав незаконним та нечинним з моменту прийняття абзац дванадцятий пункту 3 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 "Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції" зі змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 № 636 та від 08.06.2016 № 352 в частині, яка передбачає, що заява про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи повинна містити відомості (декларацію) про фактичне місце проживання особи та повідомлення про її непричетність до скоєння злочинів або співучасті у злочинах.
16. Зобов`язав Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднено постанову Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509.
17. В іншій частині позову відмовив.
18. Ухвалюючи таке рішення цей суд дійшов висновку про те, що покладений абзацом дванадцятим пункту 3 Порядку на внутрішньо переміщених осіб обов`язок подавати повідомлення особи про їх непричетність до скоєння злочинів або співучасті у злочинах очевидно суперечить Кримінальному процесуальному законодавству України.
IV. Касаційне оскарження
19. У касаційній скарзі представник Кабінету Міністрів України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
20. В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова суб`єкта владних повноважень видана з урахуванням та дотриманням усіх критеріїв визначених чинним законодавством України та з метою отримання відомостей про зареєстроване та фактичне місце проживання від внутрішньо переміщених осібдля збору та обробки даних для оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
21. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
22. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. З метою встановлення гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб прийнято Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII від 20.10.2014 (далі - Закон №1706-VII).
24. За правилами статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
25. Частиною першою статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
26. Відповідно до частини десятої статті 4 Закону №1706-VII порядок збору та обробки даних, оформлення і видачі довідки та форма її зразка затверджуються Кабінетом Міністрів України.
27. На виконання вказаних норм Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову "Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції" від 01.10.2014 № 509, якою затверджено "Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи", що регулює механізм видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення (надалі за текстом - "Порядок").