ПОСТАНОВА
Іменем України
23 жовтня 2019 року
Київ
справа №813/4132/16
адміністративне провадження №К/9901/29376/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, третя особа - Сихівський районний відділ у м.Львові Головного управління Державної міграційної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2017, прийняту у складі колегії суддів: Кравців О.Р. (головуючий), Британчук У.В., Грень Н.М., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017, прийняту у складі колегії суддів: Сапіги В.П. (головуючий), Кухтея Р.В., Обрізка І.М.
І. Суть спору
1. У листопаді 2016 року до Львівського окружного адміністративного суду звернувся громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 з позовом до Державної міграційної служби України (далі -ДМС України), третя особа - Сихівський районний відділ у м. Львові Головного управління Державної міграційної служби України (далі - Сихівський РВ у м.Львові ГУ ДМС України), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення від 01.11.2016 щодо відмови в продовженні строку перебування на території України.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачу безпідставно відмовлено у продовженні строку перебування в Україні, оскільки посвідка на постійне проживання в Україні отримана ним у ВГІРФО УМВС України в м. Херсоні законно, за незаконну видачу посвідок ніхто до кримінальної відповідальності не притягнутий. На підставі цієї посвідки позивач перебував на території України легально, отримував інші документи в державних органах України. Дитина позивача є громадянином України. Підставою для подальшого перебування на території України є подання документів на імміграцію в Україну. Іншої підстави чи мети перебування в Україні у позивача немає. Тому мотиви органу міграційної служби про інші підстави та мету, ніж заявлені в анкеті, перебування в Україні ОСОБА_2 є необґрунтовані та нічим не підтверджені.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 було видано посвідку на постійне проживання в Україні від 29.11.2007 НОМЕР_1.
4. 22.09.2016 позивач звернувся із заявою №10/03 про продовження строку перебування на території України до 22.11.2016. Підставою для звернення зазначив подання документів на імміграцію в Україну згідно з пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію" (дитина позивача є громадянином України).
5. За результатами розгляду заяви позивача про продовження строку перебування на території України та долучених до неї документів, провідним спеціалістом Сихівського РВ у м. Львові складено висновок щодо звернення громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 від 22.09.2016. У ньому зазначено, що іноземець перетнув кордон 26.04.2015 з м. Стамбул у м. Львів та на момент звернення до підрозділу міграційної служби незаконно перебуває на території України. За порушення вимог статті 5 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності. Станом на 22.09.2016 позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
6. Заява та матеріали позивача щодо продовження строку перебування на території України скеровані до ДМС України листом від 22.09.2016 № 46124402.
7. У листі Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України від 02.11.2016 №8.1/6965-16 зазначено, що громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться зареєстрованим з 05.12.2015 за адресою: АДРЕСА_2 по посвідці на постійне проживання серії НОМЕР_1, виданій 29.11.2007 ВГІРФО УМВС України в м. Херсон. Проте за інформацією УДМС України в Херсонській області вказана посвідка ОСОБА_2 не видавалася.
8. Враховуючи вказане та те, що заявник тривалий час перебуває в Україні з порушенням чинного законодавства, відповідно до підпункту 6 пункту 10 Порядку продовження строку тимчасового перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 №150, керівництвом ДМС України прийнято рішення відмовити вказаному іноземцю в продовженні строку перебування на території України.
9. ГУ ДМС України у Львівській області 21.11.2016 надано позивачу повідомлення про відмову в продовженні строку перебування на території України, згідно з яким ОСОБА_2 повинен покинути територію України до 25.11.2016.
10. Уважаючи таке рішення органу міграційної служби безпідставним та таким, що порушує його права та інтереси, позивач звернувся до суду цим з позовом за захистом своїх прав.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
11. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 03.03.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017, позовні вимоги задоволено.
12. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірне рішення відповідача винесено з порушенням вимог чинного законодавства України та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Натомість позивач належним чином використовував посвідку на проживання серії НОМЕР_1 вчинив всі необхідні дії, передбачені Законом України "Про імміграцію" та добросовісно реалізовував право на подальше проживання в Україні.
IV. Касаційне оскарження
13. У касаційній скарзі ДМС України посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
14. У доводах касаційної скарги відповідач, зокрема, вказує, що на момент звернення із заявою про продовження строку перебування позивач на території України перебував незаконно, з порушенням строків, передбачених пунктом 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150, за що був притягнений до адміністративної відповідальності за статтею 203 КУпАП. Також зауважує, що посвідка на тимчасове проживання позивача від 29.11.2007 НОМЕР_1 згідно інформації Управління ДМС у Херсонській області позивачу не видавалась. На підставі викладеного вважає, що оскаржуване рішення від 01.11.2016 щодо відмови ОСОБА_2 в продовженні строку перебування на території України є законним та таком, що повністю відповідає вимогам законодавства у сфері міграції.
15. Позивач відзиву на касаційну скаргу ДМС України не надав.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначений Законом України від 22.09.2011 № 3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон № 3773-VI), відповідно до частини першої статті 3 якого, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно з частиною першою статті 4 означеного Закону Іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.
18. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 4 Закону України від 07.06.2001 № 2491-III "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
19. Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 3773-VI іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).
20. Процедуру продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначає Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 №150 (далі - Порядок №150).
21. Пунктом 5 Порядку №150 встановлено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Держприкордонслужби, продовжується територіальними органами або підрозділами ДМС.
22. Згідно з пунктом 7 Порядку №150, рішення про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені цим Порядком строки приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником у разі подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України, відповідно до статті 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а також Головою ДМС або його заступником в інших випадках за умови подання підтверджувальних документів.
23. Відповідно до пункту 8 Порядку №150 заяви про продовження строку перебування на території України (далі - заяви) подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразок заяви та порядок її розгляду затверджуються МВС.
24. Пунктом 9 Порядку №150 визначено перелік документів, які подаються для продовження строку перебування на території України іноземцем та особою без громадянства і приймаючою стороною разом із заявою.
25. Відповідно до пункту 10 Порядку №150 рішення про відмову в продовженні строку перебування іноземця та особи без громадянства на території України приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання іноземцем та особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей чи підроблених документів; 5)коли виявлено факти невиконання іноземцем та особою без громадянства рішення суду чи органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну; 6) коли є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства мають інші, ніж заявлені у заяві, підстави та мету перебування в Україні або вони не подали відповідного підтвердження; 7) відсутності в іноземця та особи без громадянства достатнього фінансового забезпечення на період перебування або відповідних гарантій приймаючої сторони. Зазначене рішення може бути оскаржене до територіального органу ДМС (у разі, коли рішення прийняте територіальним підрозділом ДМС), ДМС або суду.