ПОСТАНОВА
Іменем України
23 жовтня 2019 року
Київ
справа №2040/5550/18
провадження №К/9901/7691/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу № 2040/5550/18
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду, прийняту 20 лютого 2019 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Подобайло З.Г., суддів: Бартош Н.С., Григорова А.М.,
В С Т А Н О В И В:
І. Суть спору
1. У липні 2018 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі також - ГУ ДМС України в Харківській області, відповідач) в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо відмови прийняти заяву з доданими документами у ОСОБА_1 щодо продовження строку перебування в Україні;
1.2. визнати законними підстави перебування на території України ОСОБА_1 до виконання рішення суду;
1.3. зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області прийняти заяву з доданими документами щодо продовження строку перебування в Україні ОСОБА_1 та прийняти рішення про продовження строку перебування на території України ОСОБА_1 .
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що посвідка на тимчасове проживання в Україні була дійсною до 17 липня 2018 року. У зв`язку з чим, він в період з кінця червня 2018 року до початку липня 2018 року звертався із заявою та відповідним пакетом документів до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області для продовження строку посвідки на тимчасове проживання в Україні. Проте, відповідач неодноразово відмовляв в прийнятті вказаної заяви. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
3. Представник відповідача позов не визнав. Заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивач із жодними письмовими заявами щодо вчинення дій по продовженню строку дії посвідки на тимчасове проживання в Україні до ГУ ДМС України в Харківській області не звертався, а тому, підстави для задоволення позову відсутні. Просив у позові відмовити в повному обсязі.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 12 жовтня 2018 року позов задовольнив частково.
4.1. Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо відмови в прийнятті заяви з доданими документами у ОСОБА_1 щодо продовження дії посвідки на тимчасове проживання в Україні.
4.2. Зобов`язав Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами щодо продовження дії посвідки на тимчасове проживання в Україні у відповідності до норм чинного законодавства України.
4.3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
4.4. Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.
5. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково виходив із того, що Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області протиправно відмовляло позивачу в прийнятті заяви з доданими документами щодо продовження дії посвідки на тимчасове проживання в Україні.
6. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 лютого 2019 року, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року скасував та прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив повністю.
6.1. Суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів його звернення до відповідача із заявою та відповідними документами про продовження строку дії посвідки строк дії якої закінчився 17 липня 2018 року, а продовження строку дії не чинної посвідки законодавством не передбачено, крім того позивачем не надано доказів відмови відповідача у прийнятті таких документів, отже позивач не довів обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
7. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.
8. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області протиправно відмовляло йому в прийнятті заяви з доданими документами щодо продовження дії посвідки на тимчасове проживання в Україні. Оскільки відповідач зобов`язаний прийняти заяву та винести по ній рішення в письмовій формі.
9. У скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
10. Верховний Суд ухвалою від 22 березня 2019 року відкрив касаційне провадження за названою скаргою.
11. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу в яких зазначає, що жодними діями чи бездіяльністю ГУ ДМС України в Харківській області права позивача не були порушені, а позивачем в свою чергу не доведено відмову відповідача у прийнятті документів для оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні, тому постанова Другого апеляційного адміністративного суду є законною, обгрунтованою, та такою що не підлягає скасуванню.
11.1. Відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що громадянин Судану ОСОБА_1 прибув на територію України в 2014 році з метою навчання.
13. 27 листопада 2015 року між позивачем - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб копія якого міститься в матеріалах справи. Від шлюбу мають п`ятеро дітей.
14. 03 серпня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив видати йому посвідку на тимчасове проживання в Україні, підставою для видачі нової посвідки на тимчасове проживання в Україні слугувало воз`єднання сім`ї з громадянкою України, на підтвердження чого надав свідоцтво про укладення шлюбу.
15. За результатами проведеної перевірки щодо наявності відомостей, що перешкоджають проживанню іноземця чи особи без громадянства в Україні, ГУ ДМС України в Харківській області 03 серпня 2016 року прийнято рішення видати ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 терміном дії до 03 серпня 2017 року.
16. 06 липня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив продовжити строк дії посвідки на тимчасове проживання в Україні.
17. За результатами проведеної перевірки щодо наявності відомостей, що перешкоджають проживанню іноземця чи особи без громадянства в Україні, ГУ ДМС України в Харківській області прийнято рішення від 17 липня 2017 року щодо продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання в Україні ОСОБА_1 строком до 17 липня 2018 року.
18. В позовній заяві позивач зазначає, що в період з кінця червня 2018 року до початку липня 2018 року звертався із заявою та відповідним пакетом документів до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області для продовження строку посвідки на тимчасове проживання в Україні. Проте, відповідач неодноразово відмовляв в прийнятті вказаної заяви.
18.1. Зазначені обставини підтвердила допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції свідок, ОСОБА_4 яка повідомила, що дійсно в період з кінця червня 2018 року до початку липня 2018 року позивач звертався із заявою та відповідним пакетом документів до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області для продовження строку посвідки на тимчасове проживання в Україні, проте, у прийнятті вказаної заяви йому було відмовлено. При цьому, свідок підтвердила, що вона разом із позивачем тричі звертались до відповідача, але службовою особою відповідача, обов`язком якої є прийняття документів, в усному порядку повідомлено про закінчення строку звернення із спірним питанням. Свідок наголосила, що перші два звернення позивача відбувались без пропуску строку звернення.
19. Вважаючи дії та бездіяльність ГУ ДМС України в Харківській області про відмову у прийнятті заяви щодо продовження строку перебування на Україні протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
20. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Відповідно до статті 2 Закону України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон № 3773-VI) правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України, у разі якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила, передбачені таким міжнародним договором України.
22. Відповідно до статті 1 Закону № 3773-VI, іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
23. Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
24. За змістом частини п`ятнадцятої статті 4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
25. При цьому, документами, що засвідчують законність перебування іноземця, особи без громадянства на території України, можуть бути посвідка на постійне проживання та посвідка на тимчасове проживання.
26. Статтею 4 Закону № 3773-VІ передбачено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
26.1. Зокрема, відповідно до частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4 Закону № 3773-VІ іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання; іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.