РІШЕННЯ
Іменем України
21 жовтня 2019 року
Київ
справа №9901/697/18
адміністративне провадження №П/9901/697/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Білоуса О.В., Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л., Смоковича М.І.,
за участю: секретаря судового засідання Корецького І.О.,
позивача: ОСОБА_1, представників позивача: Кравця Р.Ю., Мартиненко А.В.,
відповідача: представника Борщ Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяви і клопотання учасників справи та інші процесуальні дії у справі:
1. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (надалі - ВККС), в якому просив:
1.1. визнати незаконним та скасувати рішення ВККС від 19.06.2018 №878/ко-18 про визнання судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді;
1.2. зобов`язати ВККС у пленарному складі вирішити питання щодо визнання ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
2. Аргументи позивача на обґрунтування позовних вимог зводяться до того, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) не передбачаю ні процедури, ні порядку такого виду оцінювання суддів як "оцінювання відповідності займаній посаді", адже цим законом врегульовано виключно питання кваліфікаційного оцінювання, під час якого надається оцінка здатності здійснювати правосуддя, а не відповідності посаді.
Також, на думку позивача, відповідачем протиправно не було виставлено позивачу оцінок за такими показниками як: ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді; діяльність щодо підвищення фахового рівня та за такі критерії як: особиста компетентність, соціальна компетентність, а також протиправно виставлено сукупну оцінку за показниками таких критеріїв як професійна етика та доброчесність, що не відповідає вимогам закону та є підставою для скасування даного рішення.
Позивач стверджує, що оспорюване рішення винесене без належного обґрунтування висновків, які містяться в останньому, а отже є таким, що не відповідає основоположним вимогам щодо обґрунтованості, добросовісності та розсудливості та підлягає скасуванню.
Крім того, позивач посилається на ту обставину, що надавши необмежені дискреційні повноваження ВККС щодо можливості виставлення будь-яких оцінок за критерії професійної етики і доброчесності без необхідності їх обґрунтування, законодавець порушив принцип верховенства права, а відсутність в законі механізму захисту від можливого свавільного втручання в право на належне оцінювання свідчить про порушення права на захист. Позивач вважає, що закон, який не дозволяє особі передбачити, які бали вона може отримати за той чи інший показник та яким чином формуються оцінки не відповідає принципу законності.
3. Ухвалою Верховного Суду від 25.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду в судовому засіданні на 11.09.2018 о 16:00 год.
4. 03.08.2018 від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, в якій замість первинно заявлених позовних вимог просить:
4.1. визнати протиправними дії ВККС щодо здійснення оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту та зобов`язати ВККС повторно здійснити оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту;
4.2. визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 19.06.2018 №878/ко-18 про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді судді.
5. 21.08.2018 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній зазначає, що заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.
Зокрема, відповідач зазначає, що згідно з параграфом 4 Висновку КРЄС №17 (2014), "КРЕС наголошено на необхідності підтримки та підвищення якості й ефективності судових систем в інтересах усіх громадян. Якщо проводиться індивідуальне оцінювання суддів, його метою має бути вдосконалення судової системи та забезпечення її якомога вищої якості. Це слід робити в інтересах громадськості в цілому". У параграфі 7 Висновку КРЄС №17 (2014) зазначено, що "Оцінювання суддів проводиться для визначення можливостей окремих суддів, а також якості й кількості завдань, які вони виконали". Відповідач вказує, що ці основоположні принципи формування суддівського корпусу імплементовані у національне законодавство, а саме до Закону №1402-VIII.
Відповідач посилається на те, що 23.05.2018 ВККС проведено співбесіду з позивачем, під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє, за наслідками чого позивачу виставлено суму набраних балів за кожним із критеріїв, що відображено в оспорюваному рішенні. Враховуючи наведене, відповідач стверджує, що ВККС дійшла вмотивованого висновку про те, що позивач не відповідає займаній посаді та не заслуговують на увагу твердження позивача стосовно відсутності належного обґрунтування оспорюваного рішення.
ВККС наголошує, що вмотивованість виставлення балів по кожному з показників критеріїв, за якими проводиться кваліфікаційне оцінювання судді Законом №1402-VIII не передбачена, а здійснюється кожним членом ВККС на підставі власного внутрішнього переконання, оскільки це є способом прийняття рішення, внаслідок реалізації владних управлінських функцій, що відповідає меті кваліфікаційного оцінювання і повноваженням ВККС.
На переконання відповідача, за нормами чинного законодавства, повноваження ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією ВККС як уповноваженого постійно діючого органу у системі судоустрою України. Жоден інший орган, в тому числі суди, не повинні перебирати на себе ці повноваження. Крім того, відповідач із покликанням на положення частини 3 статті 88 Закону №1402-VIII, не вбачає підстав для оскарження і скасування судом оспорюваного рішення ВККС, вважає, що це рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України.
6. Судовий розгляд справи призначений 11.09.2018 о 16:00 год. відкладено до 02.10.2018 16:00 год., у зв`язку із неприбуттям у судове засіданні представника позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, який повідомив про причини своєї неявки.
7. 14.09.2018 позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що заперечує проти викладених у ньому відповідачем доводів та додатково вказав на порушення ВККС вимог щодо формування суддівського досьє і протиправності дій щодо не виставлення позивачу оцінок за усіма показниками критеріїв кваліфікаційного оцінювання.
8. 24.09.2018 від позивача повторно надійшла заява про зміну предмета позову, яка за змістом аналогічна тій, що подана до суду 03.08.2018, до якої долучено доказ її направлення відповідачу.
9. Судовий розгляд справи призначений 02.10.2018 о 16:00 год. відкладено до 18.10.2018 16:00 год., у зв`язку із перебуванням учасника колегії суддів у щорічній основній відпустці.
10.Судовий розгляд справи призначений 18.10.2018 о 16:00 год. відкладено до 15.11.2018 16:00 год. для вирішення заявлених суду представником позивача відводів суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
11.Судовий розгляд справи призначений 15.11.2018 о 16:00 год. відкладено до 29.11.2018 16:00 год., у зв`язку із перебуванням учасника колегії суддів у відрядженні.
12.У судовому розгляді справи призначеному 29.11.2018 о 16:00 год. оголошено перерву до 15.01.2019 о 16:00 год. для витребування доказів у справі.
13.У судовому розгляді справи призначеному 15.01.2019 о 16:00 год. оголошено перерву до 14.02.2019 о 16:00 год. для витребування доказів у справі.
14.У судовому розгляді справи призначеному 14.02.2019 о 16:00 год. оголошено перерву до 19.03.2019 о 16:00 год. для продовження дослідження доказів у справі.
15.Судовий розгляд справи призначений 19.03.2019 о 16:00 год. відкладено до 11.04.2019 16:00 год., у зв`язку із залученням учасника колегії суддів до розгляду справи, пов`язаної з виборчим процесом.
16.Судовий розгляд справи призначений 11.04.2019 о 16:00 год. відкладено до 21.05.2019 16:00 год., у зв`язку із перебуванням учасника колегії суддів у щорічній основній відпустці.
17.У судовому розгляді справи призначеному 21.05.2019 о 16:00 год. оголошено перерву до 09.07.2019 о 16:30 год. для продовження дослідження доказів у справі.
18.Судовий розгляд справи призначений 09.07.2019 о 16:30 год. відкладено до 29.07.2019 11:00 год. для вирішення заявлених суду представником позивача відводів суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
19.У судовому розгляді справи призначеному 29.07.2019 об 11:00 год. оголошено перерву до 27.08.2019 о 16:00 год. для витребування доказів у справі.
20.12.08.2019 від відповідача надійшли письмові пояснення щодо змісту оспорюваного рішення, в яких зазначено, що з останнього вбачається, що воно містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких ВККС дійшла відповідних висновків.
21.Судовий розгляд справи призначений 27.08.2019 о 16:00 год. відкладено до 30.09.2019 11:00 год., у зв`язку із перебуванням учасника колегії суддів у щорічній основній відпустці.
22.Судовий розгляд справи призначений 30.09.2019 об 11:00 год. відкладено до 21.10.2019 11:00 год., у зв`язку із виконанням учасником колегії суддів повноважень за адміністративною посадою.
23.У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, а відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у заявах по суті справи.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА:
Обставини, встановлені судом з посиланням на докази:
24.Указом Президента України від 14.02.2011 №209/2011 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області строком на п`ять років (т. 2 а.с. 29-31).
25.Рішенням ВККС від 20.10.2017 №106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема, позивача (т. 2 а.с. 122-126).
26.Рішенням ВККС від 12.04.2018 №81/зп-18 затверджені кодовані результати складеного суддями 07.03.2018 анонімного письмового тестування і кодовані результати виконаного суддями 07.03.2018 практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів, відповідно до яких суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 за результатами анонімного письмового тестування набрав 81 бал, а за виконання практичного завдання - 67 балів (т. 2 а.с. 134-137).
27.Позивач пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності (т. 3 а.с. 264-264).
28.Рішенням ВККС від 19.06.2018 №878/ко-18, що оспорюється позивачем в межах даної справи, визначено, що суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 624,7 бали та визнано його таким, що не відповідає займаній посаді (надалі - Рішення, т. 2 а.с. 138-141).
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи та висновки суду за наслідками розгляду справи з посиланням на норми права, які застосував суд:
29.Відповідно до частини 1 статті 112 Закону №1402-VIII, суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
30.Одночасно, згідно з пунктом 40 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, положення цього Закону застосовуються з урахуванням норм розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
31.Підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України передбачено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
32.Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
33.Отже, чинним законодавством, а саме, Законом №1402-VIII, у системному взаємозв`язку з розділом XV "Перехідні положення" Конституції України, визначено окрему підставу звільнення судді в разі його невідповідності займаній посаді, виявленій за наслідками кваліфікаційного оцінювання.
34.Відповідно до частини 1 статті 83 Закону №1402-VIII, кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
35.Згідно з частиною 2 цієї статті, критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
36.Відтак, невідповідність судді займаній посаді, за своєю суттю, означає його нездатність здійснювати правосуддя, яка визначається ВККС за наведеними трьома критеріями під час проведення кваліфікаційного оцінювання.
37.Частиною 1 статті 85 Закону №1402-VIII передбачено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
38.Частиною 2 цієї статті визначено, що іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
39.Частина 3 статті 85 Закону №1402-VIII встановлює, що для цілей формування суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про запровадження та проведення інших тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей, загальних здібностей, а також про застосування інших засобів встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання. Рішення Комісії про запровадження та проведення інших тестувань не може встановлюватися індивідуально щодо певного судді чи групи суддів.
40.За змістом частини 4 статті 85 Закону №1402-VIII, суддівське досьє має містити:
1) копії всіх заяв судді, пов`язаних з його кар`єрою, та доданих до них документів;
2) копії всіх рішень, прийнятих щодо судді Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Вищою радою правосуддя, Вищою радою юстиції, органами суддівського самоврядування, Президентом України або іншими органами, які приймали відповідні рішення;
3) інформацію про результати участі судді у конкурсах на зайняття посади судді;
4) інформацію про результати проходження в Національній школі суддів України спеціальної підготовки кандидата на посаду судді, підготовки судді упродовж перебування на посаді судді;
5) інформацію про результати кваліфікаційного оцінювання судді та регулярної оцінки судді упродовж перебування на посаді;
6) інформацію про здійснення викладацької діяльності;
7) інформацію про зайняття суддею адміністративних посад з копіями відповідних рішень;
8) інформацію про обрання (призначення) судді до органів суддівського самоврядування, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції;
9) інформацію про ефективність здійснення судочинства суддею, зокрема:
а) загальну кількість розглянутих справ;
б) кількість скасованих судових рішень та підстави їх скасування;
в) кількість рішень, що стали підставою для винесення рішень міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, якими встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов`язань;
г) кількість змінених судових рішень та підстави їх зміни;
ґ) дотримання строків розгляду справ;
д) середню тривалість виготовлення тексту вмотивованого рішення;
е) судове навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, регіоні з урахуванням інстанційності, спеціалізації суду та судді;
10) інформацію про дисциплінарну відповідальність судді, зокрема:
а) кількість скарг на дії судді;
б) кількість дисциплінарних проваджень та їх результати;
11) інформацію щодо дотримання суддею правил професійної етики:
а) відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції;
б) інші дані щодо відповідності судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки судді правилам суддівської етики;
12) інформацію щодо відповідності судді критерію доброчесності, зокрема, відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до цього Закону та законодавства у сфері запобігання корупції;
13) декларації родинних зв`язків судді та декларації доброчесності судді;
14) результати тестувань щодо відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання (у разі їх проведення);
15) результати застосування інших засобів встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання (у разі їх застосування);
16) висновок Громадської ради доброчесності (у разі його наявності);
17) інші відомості та дані, на підставі яких може встановлюватися відповідність судді критеріям кваліфікаційного оцінювання, а також будь-яку іншу інформацію щодо судді, визнану рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України такою, що підлягає включенню до суддівського досьє.
41.В силу приписів частини 9 статті 85 Закону №1402-VIII співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє.
42.За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання (частина 10 статті 85 Закону №1402-VIII).
43.У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 88 Закону №1402-VIII, Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
44.Згідно з частиною 2 цієї статті, суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
45.Частиною 3 статті 88 Закону №1402-VIII визначено, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
46.Тобто, відсутність у рішенні, прийнятому за наслідками кваліфікаційного оцінювання, мотивів, з яких ВККС дійшла висновку про невідповідність судді займаній посаді, слугує підставою для його судового оскарження та скасування. У свою чергу, це покладає на ВККС обов`язок обґрунтувати рішення про невідповідність судді займаній посаді в такий спосіб, щоб рішення достатнім чином містило мотиви, на яких воно базується.
47.Наведене узгоджується із принципами втіленими у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практикою Європейського Суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (стаття 32).
48.Європейський Суд з прав людини у рішенні від 25.09.2018 по справі "Денісов проти України" зазначив, що "<…> на підставі принципів, встановлених в рішенні у справі "Вільхо Ескелайнен та інші проти Фінляндії" (Vilho Eskelinen and Others v. Finland), стаття 6 Конвенції застосовується до трудових спорів щодо суддів, які були звільнені з посади судді (див., наприклад, згадане рішення у справі "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine), пункти 91 та 96, рішення у справах "Куликов та інші проти України" (Kulykov and Others v. Ukraine), заява № 5114/09 та 17 інших, пункти 118 та 132, від 19 січня 2017 року, "Стуруа проти Грузії" (Sturua v. Georgia), заява № 45729/05, пункт 27, від 28 березня 2017 року, та "Каменос проти Кіпру" (Kamenos v. Cyprus), заява № 147/07, пункт 88, від 31 жовтня 2017 року)" (пункт 52 згаданого рішення).
49.У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський Суд з прав людини наголошував, що "<…> Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року)" (пункт 58 згаданого рішення).