ПОСТАНОВА
Іменем України
23 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/16382/17
адміністративне провадження №К/9901/53459/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 826/16382/17
за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року, прийняте в складі колегії суддів: головуючого судді Шевченко Н. М., суддів Аверкової В. В., Бояринцевої М. А.,
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року, ухвалену в складі колегії суддів: судді-доповідача Бужак Н. П., суддів Костюк Л. О., Троян Н. М.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. 13 грудня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - відповідач), в якому просив:
1.1. визнати незаконною відповідь Національного банку України щодо того, що інформація про ІР-адреси пристрою клієнта банківської установи, з якого останній здійснює банківські операції (система "Клієнт-банк"), не становить банківську таємницю та може бути віднесена до конфіденційної інформації відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації";
1.2. зобов`язати Національний банк України надати відповідь ОСОБА_1 щодо віднесення інформації про ІР-адреси пристрою клієнта банківської установи, з якого останній здійснює банківські операції (система "Клієнт-банк"), до банківської таємниці відповідно до статті 60 Закону України "Про банки та банківську діяльність".
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач надав йому незаконну відповідь на запит, оскільки, на його думку, обробка ІР-адреси є обробкою персональних даних, а тому, ураховуючи положення статті 60 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та статті 1076 Цивільного кодексу України, ІР-адреса є банківською таємницею.
3. Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував і пояснив, що в законодавстві України дане чітке визначення поняття "банківська таємниця", а також відомостей, які відносяться до неї, а отже, на запит позивача було надано чітку та аргументовану відповідь.
II. Установлені судами фактичні обставини справи
4. 07 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Національного банку України із запитом щодо надання публічної інформації, в якому просив надати відповідь, чи є інформація про ІР-адреси пристрою клієнта банківської установи, з якого останній здійснює банківські операції (система "Клієнт-банк"), банківською таємницею.
5. 15 вересня 2017 року відповідач листом № 56-0005/63889 надав відповідь на запит, в якому повідомив, що запитувана інформація не становить банківську таємницю та може бути віднесена до конфіденційної інформації відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
6. Не погодившись з відповіддю на запит № 56-0005/63889 від 15 вересня 2017 року, ОСОБА_1 звернувся до Національного банку України зі скаргою, на яку листом № 56-0005/68511 від 06 жовтня 2017 року відповідач повідомив позивача про те, що інформація про ІР-адреси пристрою клієнта банківської установи, з якого останній здійснює банківські операції (система "Клієнт-банк"), не становить банківську таємницю та може бути віднесена до конфіденційної інформації відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
III. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення
7. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Законом України "Про банки і банківську діяльність" визначено чіткий перелік інформації та відомостей, які становлять банківську таємницю, а також те, що саме в компетенції Національного банку України надавати роз`яснення щодо застосування законодавства про віднесення інформації до банківської таємниці, зазначає, що Національним банком України надано обґрунтовану та повну відповідь на інформаційний запит позивача.
9. Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що позовна вимога позивача про зобов`язання Національного банку України надати відповідь ОСОБА_1 щодо віднесення інформації про ІР-адреси пристрою клієнта банківської установи до банківської таємниці відповідно до статті 60 Закону України "Про банки та банківську діяльність" не може бути задоволена, оскільки суд не може підміняти діяльність відповідача під час виконання ним своїх повноважень.
IV. Касаційне оскарження
10. 18 червня 2018 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу позивача.
11. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: частини першої статті 1076 Цивільного кодексу України, статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
12. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач указує, що судами попередніх інстанцій не застосовано положення Цивільного кодексу України, відповідно до яких до банківської таємниці належать відомості про клієнта. Під час здійснення банківських операцій через систему "Клієнт-банк" банк отримує інформацію про ІР-адреси пристрою клієнта, а отже, така інформація є банківською таємницею як персональні дані клієнта.
13. На підтвердження правильності своєї позиції, позивач посилається на позицію Вищого адміністративного суду Англії, за якою дані про ІР-адресу, аутентифікацію, дату, час і тривалість використання ІР-адресу є персональними даними користувача.
14. Персональними даними ІР-адреси визнані Федеральним судом Швейцарії, Судом Європейського Союзу.
15. Позивач також посилається на статтю 2 (а) Директиви 95/46/ЄС "Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних" від 24 жовтня 1995 року.
16. 21 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи № 826/16382/17 (суддя-доповідач Шарапа В. М.).
17. 12 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 12 червня 2019 року № 708/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М.
18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н. В., суддів Кашпур О. В., Радишевську О. Р.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
19. За правилами частини третьої статті 3 КАС України, у редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції, провадження в адміністративних оправах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
20. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV
23.1. Банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
24. Закон України від 07 грудня 2000 року № 2121 - "Про банки і банківську діяльність"
24.1. Частина перша статті 60 Закону № 2121-III. Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.