ПОСТАНОВА
Іменем України
22 жовтня 2019 року
Київ
справа №2а-15398/11/2670
адміністративне провадження №К/9901/20970/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді - доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 2а-15398/11/2670 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення,
У С Т А Н О В И В :
Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - позивач, Товариство, заявник) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 червня 2011 року №0000871750.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновок відповідача про те, що списання податкової заборгованості на позабалансовий рахунок є по суті його анулюванням, є необґрунтованим з огляду на те, що банк не здійснював прощення кредитної заборгованості позичальників - фізичних осіб, а навпаки, продовжував здійснювати заходи щодо проведення претензійно - позовної роботи з метою стягнення заборгованості з відповідних боржників, а також з огляду на те, що відповідачем не було досліджено та опрацьовано в повному обсязі відповідні документи, які підтверджують здійснення претензійної роботи. Також позивач посилається на те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про закінчення строків позовної давності за кредитними договорами з огляду на те, що було переривання строків позовної давності, оскільки позивачем вживались заходи претензійного характеру та проводилась претензійно - позовна робота. Водночас позивач посилається на договір факторингу № 27072011-01 від 27.07.2011, відповідно до якого позивачем були передані права вимоги.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2012 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Суди дійшли висновків про необґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на доведеність відповідачем наявності з боку позивача порушень норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі Закон), що був чинний на час виникнення спірних правовідносин, а саме не включення суми списаної заборгованості за кредитом фізичних осіб за яким минув строк позовної давності, до складу їх оподатковуваного доходу у місяці списання, не утримування з неї податку за ставкою у розмірі 15 відсотків та не перерахування податку до бюджету згідно із статтею 8 та статтею 19 зазначеного Закону, тобто невиконання функцій податкового агента щодо сум заборгованості фізичних осіб за кредитними договорами, за якими минув строк позовної давності, що списуються. За таких обставин відповідач правомірно дійшов висновку про порушення позивачем положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", які слугували підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.
Згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2015 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 у справі № 2а-15398/11/2670 - без змін.
Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2017 Товариство подало до Верховного Суду України заяву про її перегляд з підстав, встановлених п. 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.
Ухвалою Верховного Суду України від 15.11.2016 поновлено Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" процесуальний строк на подання заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.11.2015 та відкрито провадження у справі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3 - 6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заява зареєстрована у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду 13 лютого 2018 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 лютого 2018 року у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Олендер І.Я. (суддя-доповідач), Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.
Розгляд заяви контролюючого органу здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.
За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС України мотивом перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є зокрема, неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
У заяві та у заяві про усунення недоліків Товариство просить переглянути вказану ухвалу Вищого адміністративного суду України посилаючись на наявність підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України, а саме неоднакове застосування підпунктів 4.2.9, 4.2.11 пункту 4.2, підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4, статті 7, підпунктів 8.1.1, 8.1.3 пункту 8.1, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 №889-ІV.
На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2011 року (№ К-11761/09), 29 травня 2012 року (№ К-25821/10) та від 30 червня 2015 року (№К/800/40988/14), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права.
Позиція контролюючого органу, наведена в акті перевірки від 07.06.2011 № 94/22-01-09322018, відповіді на заперечення, за результатами яких і було прийнято оскаржуване у цій справі податкове повідомлення - рішення, у запереченнях на позовну заяву, заперечені на додаткові пояснення до апеляційної скарзі, та полягає у тому, що за наслідками проведеної перевірки Київської міської філії ПАТ "Укрсоцбанк" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 04.03.2011, було встановлено, серед іншого, порушення пунктів 1.2, 1.3 статті 1, підпунктів 4.2.9, 4.2.11 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, абзацу "а" пункту 17.2 статті 17, абзацу "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого занижено податкове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб у грудні 2010 року на суму 64571,53 грн.
Суди встановили наступні фактичні обставини справи.
Судами встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Київської міської філії ПАТ "Укрсоцбанк" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 04.03.2011.
Перевіркою правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб встановлено порушення пунктів 1.2, 1.3 статті 1, підпунктів 4.2.9, 4.2.11 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, абзацу "а" пункту 17.2 статті 17, абзацу "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого занижено податкове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб у грудні 2010 року на суму 64 571,53 грн.
Встановлено, що за перевіряємий період КМФ ПАТ "Укрсоцбанк" укладав договори про відкриття банківських (карткових) рахунків та обслуговування платіжних карток з фізичними особами.
У ході проведення перевірки до позивача був наданий письмовий запит № 8573/10/17-511 від 25.05.2011 про надання інформації щодо оподаткування податком з доходів фізичних осіб списаної за рахунок резервного фонду кредитної заборгованості за картковими рахунками фізичних осіб, за перевіряємий період з 01.07.2008 по 04.03.2011 на що отримано відповідь - лист від 30.05.2011 №301.8-04/4 у якому повідомлено, що згідно рішення Правління від 23.12.2011 (Протокол від 23.12.2011№ 15) щодо списання безнадійної кредитної заборгованості за рахунок сформованих резервів було списано безнадійну кредитну заборгованість за картковими рахунками фізичних осіб.
На запит відповідача згідно пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України №8813/10/17-511 від 30.05.2011 про надання інформації та підтверджуючих документів (кредитні договори та документи що підтверджують проведення претензійної роботи по вищезазначених кредитних договорах) щодо сум списаної за рахунок резервного фонду кредитної заборгованості за картковими рахунками фізичних осіб позивач відповідь та документів на підставі яких можливо визначити, що строки позовної давності не закінчилися не надав.
За результатами перевірки складено акт № 94/22-01-09322018 від 07.06.2011.