ПОСТАНОВА
Іменем України
23 жовтня 2019 року
Київ
справа №591/3017/15-а
адміністративне провадження №К/9901/11564/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін
касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2
на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 14 січня 2016 року (головуючий суддя - Мальована-Когер В.В.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року (головуючий суддя - Григоров А.М., судді - Тацій Л.В., Подобайло З.Г.)
у справі № 591/3017/15
за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_2
до Виконавчого комітету Сумської міської ради
треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумипастранс", Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП-1054", Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж Лайн", ПП "Запорожець ОВ", Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, ПП "Согор", ПП "Компол", Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, Фізична особа-підприємець ОСОБА_7, Фізична особа-підприємець ОСОБА_8, КП "Електроавтотранс" СМР
про визнання неправомірними дій, скасування неправомірних рішень органу владних повноважень,
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
Короткий зміст позовних вимог
В квітні 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2, скаржник) звернулася до Зарічного районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Сумської міської ради (далі - відповідач, Виконком СМР), в якому, з врахуванням доповнень просила:
визнати протиправними та скасувати рішення виконавчого комітету Сумської міської ради №195 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.05.2010 №219 "Про організацію перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах м. Суми",
визнати незаконними дії органу владних повноважень(виконавчого комітету Сумської міської ради), а видані ним рішення: №833 від 20.12.2011р. "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.11р. №545 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.05.10р.№219 "Про організацію перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах м. Суми"; №28 від 15.01.2013 року "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.05.10р. №219 "Про організацію перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах м. Суми" (зі змінами)"; №301 від 18.04.2013 року "Про внесення змін до "Про рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.05.2010 №219 "Про організацію перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах м. Суми" (зі змінами)"; №431 від 29.08.2013 року "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.05.2010р. №219 "Про організацію перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах м. Суми" (зі змінами)"; №607 від 17.12.13 року "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.05.2010р. №219 "Про організацію перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах м. Суми" (зі змінами)"; №198 від 29.04.14р. "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.05.2010р. №219 "Про організацію перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах м. Суми" (зі змінами)"; №476 від 21.10.14р. "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.05.2010р. №219 "Про організацію перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах м. Суми" (зі змінами)" - неправомірними.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26 жовтня 2011 року, за результатами проведеного виконавчим комітетом Сумської міської ради конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Суми з нею, як з фізичною особою -підприємцем з одного боку та з виконавчим комітетом Сумської міської ради з іншого боку, укладено договір №14, яким позивачу надано право на перевезення пасажирів десятьма автобусами за маршрутом №6 "Хіммістечко-Ковпака" та п`ятьма автобусами за маршрутом №58 "Тополянська - Василівка". В подальшому, після проведення конкурсу, та після укладення договорів з перевізниками, в жовтні 2011 року виконавчий комітет Сумської міської ради почав втручатись в організацію перевезень в м. Суми, шляхом винесення оскаржуваних рішень, якими додатково додавались одиниці транспортних засобів на окремі маршрути, в т.ч. і на маршрути на яких позивач здійснював надання послуг по перевезенню пасажирів. Позивач вважає що оскаржувані рішення винесені виконавчим комітетом Сумської міської ради з порушенням чинного законодавства, а саме ст. 19 Конституції України, ст. ст. 7, 43, 44 Закону України "Про автомобільний транспорт", всупереч умовам договору №14 від 26 жовтня 2011 року, та завдають шкоду охоронюваним інтересам позивача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 14 січня 2016 року в задоволенні адміністративного позову фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання неправомірними дій, скасування неправомірних рішень органу владних повноважень відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що виконавчий комітет Сумської міської ради приймаючи оскаржувані рішення діяв на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в межах наданих повноважень, встановлених Конституцією України та ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", регламенту Сумської міської ради та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, що узгоджується з рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року щодо офіційного тлумачення окремих положень Конституції. Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.06.2010 № 219 (зі змінами) "Про організацію перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах м. Суми", за своєю правовою природою є регуляторним актом, при прийнятті змін та доповнень до якого не було допущено порушень чинного законодавства.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Протокольною ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумипастранс", Фізичну особу-підприємця Прокопенко В.П., Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП-1054", Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж Лайн", ПП "Запорожець ОВ", Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5, ПП "Согор", ПП "Компол", Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6, Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7, Фізичну особу-підприємця ОСОБА_8, КП "Електроавтотранс" СМР залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, апеляційну скаргу залишено без задоволення.
Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 14 січня 2016 року по справі № 591/3017/15 залишено без змін.
Підтримуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо того, що виконавчий комітет Сумської міської ради, приймаючи оскаржувані рішення, діяв на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в межах наданих повноважень, встановлених Конституцією України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", регламенту Сумської міської ради та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, що узгоджується з рішеннями Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року щодо офіційного тлумачення окремих положень Конституції. Суд також зазначив, що нормативно - правовими актами України не передбачено заборон щодо зміни кількості автобусів на маршруті, як при проведенні конкурсу, так і після його проведення, так само, діючим законодавством не встановлено будь - яких заборон чи обмежень щодо співпадінь маршрутів по спільних ділянках руху на автобусних маршрутах загального користування. Головним критерієм є інтервал руху, при його зміні в межах, передбачених п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176, немає підстав для розірвання договору та проведення нового конкурсу на маршрут. Доказів порушення відповідачем положень зазначеного п. 20 з матеріалів справи судом не вбачається. Доводи позивача свідчать про порушення зазначеного положення. При цьому, саме введення додаткового транспорту не є безумовною зміною інтервалу руху, визначеного паспортом маршруту, в т.ч. поза межами, визначеними зазначеним п. 20. Суд також звертає увагу, що саме рішення про введення додаткового маршруту не є незаконним. Органи місцевого самоврядування вправі визначати нові маршрути. Незаконним є визначення перевізника з порушенням закону. Але такі рішення чи дії не є предметом даного позову. Крім того, із зазначених положень вбачається, що органи місцевого самоврядування мають право вносити зміни до маршрутів перевезення. В залежності від виду змін, можуть змінюватися умови угоди з вже визначеним перевізником, або розривається договір та проводиться новий конкурс. Але непроведення такого конкурсу не свідчить про неправомірність самого рішення про зміни до маршруту. Бездіяльність щодо непроведення конкурсу та рішення про визначення перевізника без конкурсу не є предметом даного спору. Колегія суддів також зазначає, що не погоджується з посиланнями суду першої інстанції на положення ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" про те, що рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.06.2010 № 219 (зі змінами) "Про організацію перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах м. Суми" за своєю правовою природою є регуляторним актом, вважає їх помилковими, оскільки ці документи не є нормативно - правовими актами, зазначені рішення є актами індивідуальної дії, які на підставі нормативно - правових актів визначають показники конкретного маршруту, проте підстав для скасування рішення суду немає, оскільки правомірно відмовлено у задоволенні позову. Також суд апеляційної інстанції дослідив питання дотримання позивачем строків звернення до суду, передбачених ст. 99 КАС України. На запит суду доказів оприлюднення спірних рішень після їх прийняття не надано. З матеріалів справи не вбачається порушення строку звернення до суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)