ПОСТАНОВА
Іменем України
22 жовтня 2019 року
Київ
справа №817/1679/18
адміністративне провадження №К/9901/21603/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М. В., Єресько Л.О.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Затолочного В.С. (головуючий), Бруновської Н.В., Матковської З.М.
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, в якому просив суд:
1.1. стягнути з Головного управління ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за один день - 01 квітня 2014 року в розмірі 250,29 грн.
1.2. стягнути з Головного управління ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 268 056,00 грн.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що наказом Міністерства доходів і зборів України від 31 березня 2014 року № 737-о "Про звільнення ОСОБА_1 " відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 18 березня 2013 року № 141 "Про Міністерство доходів і зборів України" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом "б" (через хворобу) полковника податкової міліції ОСОБА_1, заступника начальника відділу внутрішньої безпеки Головного управління Міндоходів у Рівненській області, на підставі рапорту ОСОБА_1, подання ГУ Міндоходів у Рівненській області та свідоцтва про хворобу № 157 від 21.03.2014 р.
2.1. З наказом Міністерства доходів і зборів України від 31 березня 2014 року № 737-о "Про звільнення ОСОБА_1 " останній був ознайомлений у приміщенні Головного управління Міндоходів у Рівненській області 01 квітня 2014 року, одночасно його було ознайомлено з наказом Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 01 квітня 2014 року № 221-о "По особовому складу податкової міліції", в цей же день йому було видано грошовий атестат та трудову книжку.
2.2. Позивач вважає, що оскільки 01 квітня 2014 року він перебував на службі та виконував свої службові обов`язки до моменту ознайомлення з наказом про його звільнення, тому днем звільнення його зі служби в податковій міліції є саме 01 квітня 2016 року. За таких обставин слід додатково зарахувати до вислуги років для призначення пенсії полковнику податкової міліції ОСОБА_1 . один день - 01 квітня 2014 року.
2.3. Крім того, позивач вважає, що в зв`язку з наведеними вище обставинами з Головного управління ДФС у Рівненській області на користь позивача слід стягнути невиплачену заробітну плату за один день - 01 квітня 2014 року в розмірі 250, 29 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 450 360, 00 грн.
3. Відповідач позов не визнав. У відзиві на позов наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Наказом Міністерства доходів і зборів України від 31 березня 2014 року № 737-о "Про звільнення ОСОБА_1 " відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 18 березня 2013 року № 141 "Про Міністерство доходів і зборів України" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом "б" (через хворобу) полковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-040704), заступника начальника відділу внутрішньої безпеки Головного управління Міндоходів у Рівненській області, на підставі рапорту ОСОБА_1, подання ГУ Міндоходів у Рівненській області та свідоцтва про хворобу № 157 від 21.03.2014 р.
5. Наказом Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 01 квітня 2014 року № 221-о "По особовому складу податкової міліції" визначено вислугу ОСОБА_1 на день звільнення: в календарному обчисленні - 26 (двадцять шість) років 00 (нуль) місяців 17 днів, в пільговому обчисленні - 26 (двадцять шість) років 04 (чотири) місяці 11 днів. В органах податкової міліції - 17 (сімнадцять) років 03 (три) місяці.
6. В трудовій книжці серії НОМЕР_1, виданій на ім`я ОСОБА_1, вчинено запис № 10 від 31 березня 2014 року про те, що він звільнений з органів податкової міліції на підставі наказу Міндоходів України від 31.03.2014 № 737-о.
7. З наказом Міністерства доходів і зборів України від 31 березня 2014 року № 737-о "Про звільнення ОСОБА_1 " останній був ознайомлений у приміщенні Головного управління Міндоходів у Рівненській області 01 квітня 2014 року, одночасно його було ознайомлено з наказом Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 01 квітня 2014 року № 221-о "По особовому складу податкової міліції", в цей же день йому було видано грошовий атестат та трудову книжку.
8. Вважаючи днем свого звільнення 01 квітня 2014 року, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату за один день - 01 квітня 2014 року в розмірі 250, 29 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 450 360, 00 грн.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 27 грудня 2018 року позов задовольнив.
10. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено з посади заступника начальника відділу внутрішньої безпеки Головного управління Міндоходів у Рівненській області та зі служби в податковій міліції саме 01 квітня 2014 року, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
11. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
12. Восьмий апеляційний адміністративний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідачем було чітко дотримано вимогу закону щодо звільнення працівника в строк, який ним особисто був вказаний в рапорті, а саме 31.03.2014. Ознайомлення позивача під підпис із наказом про звільнення, наказом по особовому складу податкової міліції, отримання грошового атестату та трудової книжки на наступний день після звільнення не є підставою для зарахування такого дня до загального стажу. Невиконання позивачем своїх професійних обов`язків 01.04.2014 підтверджується відсутністю будь-яких документів, проектів документів, створених позивачем 01.04.2014. Також свідченням того, що ОСОБА_1 не працював 01.04.2014, є відсутність задокументованих фактів вчинення будь-яких оперативних дій (позивач до 31.03.2014 був одним з керівників оперативного підрозділу) чи їх передоручення шляхом накладення письмової резолюції на працівників відділу внутрішньої безпеки ГУ Міндоходів у Рівненській області, що підтверджено актом тематичної перевірки від 20.11.2017 № 594/17-00-22-12.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
13. Не погоджуючись з такими рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
14. У скарзі позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
15. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що якщо вважати працівника правоохоронного органу звільненим зі служби з моменту підписання наказу про його звільнення, а не з моменту ознайомлення працівника правоохоронного органу з цим наказом, то такий підхід до застосування норм права ставить працівника правоохоронного органу поза законом і перетворює його на злочинця. Працівник правоохоронного органу має право носити і застосовувати вогнепальну зброю, у встановленому законом порядку обмежувати права громадян, мати доступ до інформації, яка становить державну таємницю тощо. Здійснення перерахованих дій особою, яка перебуває на службі в правоохоронних органах, є виконанням службових обов`язків, а здійснення цих же дій особою, яку звільнено зі служби, є злочином. Тому, правильним застосуванням права буде вважати останнім днем перебування працівника правоохоронного органу на службі день його ознайомлення з наказом про звільнення.
16. Головне управління ДФС у Рівненській області у відзиві на касаційну скаргу посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням процесуальних норм на підставі повно та всебічно з`ясованих обставинах справи, а тому не підлягає скасуванню.
V. Джерела права й акти їх застосування
17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.