ПОСТАНОВА
Іменем України
23 жовтня 2019 року
Київ
справа №П/811/4372/14
адміністративне провадження №К/9901/7030/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Радишевської О.Р.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 червня 2015 року (головуючий суддя - Жук Р.В., судді - Нагібіна Г.П., Петренко О.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року (головуючий суддя - Сафронова С.В., судді - Чепурнов Д.В., Поплавський В.Ю.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про визнання нечинною, незаконною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження,
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання нечинною, незаконною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. від 27.11.2014 №ВП45631843 про відмову у відкритті виконавчого провадження (у прийнятті до провадження виконавчого документу).
Позивач зазначив, що підставою прийняття оскаржуваного рішення є посилання відповідача на те, що стягнення коштів із Державного бюджету виконується на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства. Позивач уважає постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 червня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. від 27.11.2014 року №ВП45631843 про відмову у відкритті виконавчого провадження (у прийнятті до провадження виконавчого документу).
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції звернув увагу на положення пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання рішень судів", що доповнений Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень" від 19.09.2013 №583-VII, відповідно до якого виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону України "Про гарантії держави щодо виконання рішень судів" суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом; якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення. Оскільки додаткова постанова Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 березня 2009 року в справі №2-а-17/2009 набрала законної сили 25.10.2011, тобто до набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідач протиправно до правовідносин, які виникли в 2009 році, застосував норми Закону у редакції, чинній станом на 2015 рік.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишено без задоволення. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.06.2015 залишити без змін.
Приймаючи таке судове рішення, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що відповідач до правовідносин, які виникли у 2009 році, застосував норми Закону в редакції станом на 2015 рік, а тому, з урахуванням пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання рішень судів", указаний виконавчий документ підлягає пред`явленню до виконання до органів державної виконавчої служби, що спростовує твердження представника відповідача про правомірність прийнятої постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
04 лютого 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - скаржник) на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року, в якій відповідач просить скасувати зазначені судові рішення.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що дійсно виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішеннями суду, що набрали законної сили, видані або ухвалені до набрання чинності п. 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання рішень судів", подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом, тобто у період з 16.10.2013 по 16.04.2014. Неподання виконавчих документів у встановлений строк не є підставою для відмови виконанні даних судових рішень. Однак, на думку скаржника, указана норма не містить вказівки стосовно відкриття виконавчого провадження з примусового виконання документа органом держаної виконавчої служби, а регламентує взагалі відмову у виконанні рішення (виконавчого органу), при цьому не зазначається яким органом. Також указує на те, що виконавчий документ, пред`явлений позивачем, передбачає стягнення коштів з Державного бюджету, а не з органу, зазначеному в статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання рішень судів", з огляду на що уважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували цей закон до спірних правовідносин. Також зазначає, що судами не враховано такої підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження як відсутність боржника - Державного казначейства України, що виключає здійснення виконавчого провадження, тоді як указана підстава відмови у відкритті виконавчого провадження наведена у оскаржуваній постанові. Крім того, посилається на порушення Кіровоградським окружним адміністративним судом норм процесуального права, оскільки дій, рішення та бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.
Позивачем до Суду надано заперечення на касаційну скаргу, в яких вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що додатковою постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 березня 2009 року стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 375,00грн судових витрат на оплату правової допомоги (а.с.77-78).
19 листопада 2014 року позивачем на адресу відділу примусового виконання рішень ДВС України направлена заява про надання до виконання виконавчого листа Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області №2а- 17/09 за додатковим рішенням про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 375,00грн. судових витрат на оплату правової допомоги (а.с.67).
27 листопада 2014 року старшим державним виконавцем Кушнір Л.В. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №45631843 на підставі того, що у резолютивній частині поданого на виконання виконавчого документа зазначено "стягнути з Державного бюджету України", який не є ні фізичною особою, ні юридичною особою. Крім того, у графі "Найменування боржника" поданого на виконання виконавчого документу боржником зазначено: Державне казначейство України, яке ліквідоване, як урядовий орган державного управління, постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 №346 "Про ліквідацію урядових органів".
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV.
Частиною 1 статті 11 Закону №606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 17 Закону №606-XIV визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження визначені статтею 26 Закону №606-XIV, до яких, зокрема, відноситься наявність передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження (пункт 8 частина 1).
Приписами частини 2 статті 3 Закону №606-XIV визначено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок №845), прийнятий відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" і пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Згідно з пунктом 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).