ПОСТАНОВА
Іменем України
23 жовтня 2019 року
Київ
справа №161/17684/15-а
адміністративне провадження №К/9901/13503/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Тацій Л.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., -
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (далі - ПАТ "АСКА") на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Носа С.П. та суддів: Кухтея Р.В., Яворського І.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "АСКА", Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) про стягнення страхової суми, -
встановив:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила стягнути на її користь з ПАТ "АСКА" страхову суму в розмірі 176190,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Луцький міськрайонний суд Волинської області постановою від 14 грудня 2015 року позов задовольнив.
Постановив стягнути з ПАТ "АСКА" на користь ОСОБА_1 страхову суму 176190,00 грн.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 березня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "АСКА" задовольнив - постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив.
Цей же суд оскаржуваною постановою від 03 листопада 2016 року апеляційну скаргу ДФС задовольнив частково - скасував постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2015 року та прийняв нову постанову про задоволення позову. Постановив стягнути на користь ОСОБА_1 з ПАТ "АСКА" страхову суму у розмірі 176190 грн.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що справа була розглянута судом першої інстанції у складі судді одноособово, що є порушенням частини першої статті 24 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній до 15 грудня 2017 року, тоді як повинна бути розглянута в складі колегії суддів, а також, встановивши, що страхова подія відбулася 22 червня 2011 року, станом на цю дату діяв договір між відповідачем та ДФС, дійшов висновку про те, що відповідач повинен був виплатити ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 176190 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
28 листопада 2016 року ПАТ "АСКА" звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції від 03 листопада 2016 року скасувати.
У скарзі, зокрема, зазначає, що у цій справі вже існує постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову. Не дивлячись на те, що ПАТ "АСКА" повідомляло про це суд апеляційної інстанції, апеляційним судом було прийнято іншу постанову у цій же справі. Отже, у справі є два протилежних рішення суду апеляційної інстанції, які набрали законної сили.
04 січня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла заява ДФС про приєднання до касаційної скарги ПАТ "АСКА".
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05 грудня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "АСКА", ухвалою від 13 лютого 2017 року - відмовив у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 лютого 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гімон М.М., судді: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.
Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І., справу передано головуючому судді.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
ОСОБА_1 з 07 вересня 2005 року по 31 січня 2013 року працювала в органі державної податкової служби, остання посада - головний державний податковий ревізор-інспектор відділу погашення податкового боргу Державної податкової служби у Волинській області.
Під час роботи в органі державної податкової служби позивач втратила працездатність та їй було призначено другу групу інвалідності у зв`язку з загальним захворюванням, отриманим під час виконання службових обов`язків.
Первинне призначення інвалідності позивачу відбулось 22 червня 2011 року. З довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії ВЛП № 0000709 від 21 серпня 2013 року видно, що ОСОБА_1 втратила професійну працездатність у відсотках - 70 % у зв`язку з захворюванням отриманим під час виконання службових обов`язків.
Відповідно до положень статті 18 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби підлягають обов`язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за їх останньою посадою, а в разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв`язку з виконанням службових обов`язків, - у розмірі від шестимісячної до п`ятирічної заробітної плати за їх останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності).
На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 як посадова особа органів державної податкової служби відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" підлягала обов`язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету у зв`язку з інвалідністю, що сталися у зв`язку з виконанням службових обов`язків - у розмірі п`ятирічної заробітної плати за останньою посадою.
Листом Головного управління Міндоходів у Волинській області від 12 листопада 2013 року № К/562/05-52 підтверджено, що станом на 22 червня 2011 року ОСОБА_1 була застрахована за обов`язковим державним особистим страхуванням відповідно до статті 18 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та вимог постанови Кабінету Міністрів України від З червня 1994 року № 349 "Про затвердження Порядку та умов обов`язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби".
Позивач звернулась до ПАТ "АСКА" із заявою про виплату страхової суми, проте їй було відмовлено у даній виплаті через закінчення терміну дії договору.
Згідно з повідомленням Державної податкової служби України на дату призначення ОСОБА_1 інвалідності (22 червня 2011 року) договір про закупівлю послуг з вказаного страхування був укладений з відповідачем ПАТ "АСКА". У абзаці другому листа Державної податкової служби України від 15 листопада 2012 № 8902/0/71-12/01-2117 "Про укладання договору зі страхування працівників органів ДПС України" зазначено "... Згідно з п.10.2 вказаного договору зобов`язання Страховика з виплати страхового відшкодування розповсюджується на страхові випадки, що сталися у проміжок часу з 03.08.2008 року до 31.12.2012 року".