ПОСТАНОВА
Іменем України
22 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/8966/14
адміністративне провадження №К/9901/8539/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Добрівської Н.А. від 10.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шурка О.І., суддів: Василенка Я.М., Степанюка А.Г. від 11.12.2014 у справі №826/8966/14 за позовом Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл", треті особи - Управління Державної казначейської служби України у Новгородківському районі Кіровоградської області, Філія "Куцівський елеватор" Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" про стягнення коштів,
УСТАНОВИВ:
В червні 2014 року Долинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - позивач/податковий орган) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (далі - відповідач/Товариство), треті особи - Управління Державної казначейської служби України у Новгородківському районі Кіровоградської області, Філія "Куцівський елеватор" Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у розмірі 115983,12 гривень в рахунок погашення заборгованості по бюджетній позичці за державним замовленням 1996 року.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, податковий орган вказав на наявність у нього повноважень на стягнення простроченої заборгованості (повернення бюджетних позичок, наданих на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактом) 1996 року) у розмірі 115983,12 гривень, що підтверджується розрахунком Управління Державної казначейської служби України у Новгородківському районі Кіровоградської області, який, як вважає позивач, є узгодженим.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про недоведеність податковим органом належними та допустимими доказами наявність бюджетної заборгованості.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обгрунтовуючи вимоги касаційної скарги, податковий орган зазначає про неповне з`ясування усіх обставин справи, вказуючи, що відповідно до довідки про надання та повернення бюджетної позички для закупівлі зерна, елітного і соняшникового насіння за державним замовленням 1996 року, на яку не зважили суди, відповідач отримав бюджетну позичку у 1996 році в сумі 1369,90 тис. гривень й відповідно до розрахунку Управління Державної казначейської служби України у Новгородківському районі Кіровоградської області її неповернута частина становить 115983,12 гривень.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити останню без задоволення.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Так, питання надання позичок на закупівлю зерна за державними замовленнями 1996 та 1997 років регулювалося Порядком надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року, затвердженим спільним наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України від 11.04.1996р. №72/113 (зареєстровано в Міністерстві юстиції року України 04.06.1996р. за №265/1290), зі змінами, внесеними наказом від 16.10.1996р. №222/324 (далі - Порядок №72/113).
У відповідності до пункту 3.1 Порядку №72/113 безвідсоткова бюджетна позичка на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння надається заготівельним організаціям Мінсільгосппроду, а на закупівлю елітного насіння елітно-насінницьким господарствам у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення та встановлення відповідальності за цільове ефективне використання коштів.
Пунктом 4.10 Порядку №72/113 передбачено, що відділення Державного казначейства України в районах та заготівельні підприємства ведуть особові рахунки про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року в розрізі товаровиробників. У 10-денний термін після завершення видачі авансів відділення Державного казначейства України в районах разом із заготівельними підприємствами складають акти передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці, наданій для авансування закупівлі зерна (остаточних рахунків) за державним замовленням 1996 року.
Встановлено, що Філія "Куцівський елеватор", яка станом на день звернення позивача до суду із даним позовом є структурним підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" без права юридичної особи, є правонаступником Куцівського державного елеватора, який був заготівельним підприємством та здійснював облік грошових коштів, отриманих сільськогосподарськими товаровиробниками у вигляді авансів та облік зерна, отриманого від останніх у виконання держконтракту (держзамовлення), чим пояснюється наявність у відділення Державного казначейства звітів та довідок про використання та повернення бюджетної позички, наданої заготівельним організаціям для фінансування державного контракту (державного замовлення) на зерно 1995 - 1997 рр., відповідно до яких ВАТ "Куцівський елеватор" обліковував заборгованість по бюджетній позичці станом на 01.04.2006 року в сумі 666 321,13 гривень.
У відповідності до частини 4 статті 17 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року №2542-III у разі невиконання юридичними особами своїх зобов`язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов`язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.
Наведене вище положення відображено і в Бюджетному кодексі України від 08.07.2010р. №2456-VI, який набрав чинності 01.01.2011 року.
Так, згідно частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р. №2456-VI (в редакції, чинній на день звернення податкового органу до суду із даним позовом), прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.
До функцій контролюючого органу відповідно до підпункту 19-1.1.38 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України віднесено забезпечення стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України закріплено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.