Постанова
Іменем України
16 жовтня 2019 р.
м. Київ
справа № 325/22/14-к
провадження № 51-2808км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів: Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
секретаря
судового засідання Письменної Н.Д.,
за участю:
прокурора Пашкова Є.Є.,
виправданого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Ковальова Д.В. (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури на вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Нововасилівка Приазовського району Запорізької області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 212, частиною 1 статті 358, частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Приазовського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2018 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 212, частиною 1 статті 358, частиною 4 статті 358 КК, та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.
Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що у період з 01 червня 2010 року по 01 жовтня 2011 року, здійснюючи підприємницьку діяльність по АДРЕСА_1 як фізична особа - підприємець (далі - ФОП " ОСОБА_1 "), з метою ухилення від сплати податків, які входять у систему оподаткування, а саме податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, укладав фіктивні господарські договори поставки запасних частин, паливно-мастильних матеріалів для автотранспорту, сільськогосподарської продукції тощо з підприємствами ПП "Житниця - 09", ТОВ "Євротурбіна", ТОВ "Доміно-2010", ТОВ "Аркада і К", ТОВ "Гігапрон" задля збільшення податкової пільги, використовуючи завідомо підроблені документи від імені вищезазначених юридичних осіб, які начебто свідчать про фактичне виконання договорів.
Вищезазначені дії ОСОБА_1 призвели до фактичного ненадходження до бюджету податку на додану вартість у сумі 2 567 176, 00 грн та податку з доходів фізичних осіб у сумі 377 361,80 грн., всього податків на загальну суму 2 944 537,80 грн., що є особливо великим розміром.
Крім того, ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він у той же період часу, з метою зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, усвідомлюючи неправдивий характер підроблених документів внаслідок відсутності фактів постачання товарно - матеріальних цінностей, одержував фіктивні документи бухгалтерської та податкової звітності, виписані від імені ПП "Житниця -09", ТОВ "Євротурбіна", ТОВ "Доміно-2010", ТОВ "Аркада і К", ТОВ "Гігапрон", які звільняли його від обов`язку сплачувати податки у дохід держави, та використовував їх задля отримання податкової пільги.
Крім того, ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він систематично кожного податкового періоду підроблював офіційні документи (податкові декларації з податку на додану вартість, податкові декларації про доходи), з метою їх подальшого використання, які видаються та засвідчуються громадянином - підприємцем до органу державної податкової служби, що надають можливість не сплачувати до бюджету податки.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст заперечень
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Вважає, що під час судового розгляду місцевий суд однобічно та упереджено дослідив докази, на яких ґрунтується обвинувачення, та не надав їм належної правової оцінки, що не відповідає вимогам статей 370, 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Зазначив, що судом першої інстанції не наведено жодної об`єктивної причини, з якої висновок судової економічної експертизи № 6/15-149 від 23 вересня 2013 року не враховано в якості доказу саме вини ОСОБА_1, також з невідомих причин судом не враховано змісту самого висновку вказаної експертизи.
Посилався на те, що під час досудового розслідування і судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 скористався для безпідставного формування податкової звітності послугами підприємств, що мають ознаки фіктивності, що підтверджується показаннями осіб, які були допитані в судовому засіданні, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, однак всупереч вимогам статті 94 КПК суд належної оцінки показанням вказаних осіб не надав.
Судом залишено поза увагою висновок експерта від 12 липня 2012 року № Д/216, відповідно до якого підписи в фінансово-господарських документах ПП "Житниця-09" в графі "підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну" в податкових накладних в графі ("відвантажив ОСОБА_3 ") та в графі ("директор ОСОБА_3 ") та у накладних, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.
Разом з тим, в порушення вимог КПК, суд у вироку не вмотивував свою незгоду з висновком експерта.
Вважає, що суд безпідставно не прийняв до уваги, як доказ незаконної діяльності ОСОБА_1, долучений прокурором до матеріалів провадження вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2015 року.
Також поза увагою суду залишився той факт, що вказані підприємства створені для здійснення фіктивної господарської (підприємницької) діяльності однією й тією ж особою - ОСОБА_6 .
Зазначає, що суд безпідставно послався у вироку, як на доказ невинуватості ОСОБА_1, на постанови Запорізького окружного адміністративного суду, якими податкові повідомлення рішення Приазовської об`єднаної державної податкової інспекції Запорізької області визнано протиправним і скасовано, оскільки предметом дослідження адміністративного суду були лише частина наданих первинних документів, які, у свою чергу, не досліджувались під час судового розгляду кримінального провадження і не оцінювались судом відповідно до вимог статті 84 КПК.
Крім того, звертає увагу, що поза увагою суду залишився той факт, що під час проведення перевірки Приазовською об`єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області, а також під час проведення виїмки у ОДПІ, згідно протоколу обшуку та вилучених первинних документів, тобто на час проведення досудового слідства відповідно до вимог КПК (1960 року) і досудового розслідування будь-яких вантажно-транспортних накладних не відшукано, договорів з вантажно-транспортними організаціями підприємством ФОП " ОСОБА_1 " надано не було.
Вважає, що з тексту вироку вбачається, що суд не обґрунтував підстави виправдання ОСОБА_1, у тому числі і за кожною статтею обвинувачення.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою сторони обвинувачення, вищезазначених доводів належним чином не перевірив та не спростував, як на тому наполягав прокурор. А тому ухвала апеляційного суду вимогам статті 419 КПК не відповідає, оскільки не містить докладних мотивів прийнятого рішення.
Захисник Ковальов Д.В. подав заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких зазначив що судові рішення є законними, постановленими з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а касаційна скарга є безпідставна.
Вважає, безпідставними посилання прокурора на те, що судом не надано належної оцінки почеркознавчої експертизи.
Зазначив, що показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_5 стосуються лише діяльності підприємств - контрагентів і не свідчать про протиправні дії ОСОБА_1 .
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор наполягав на задоволенні касаційної скарги.
Виправданий ОСОБА_1 та його захисник Ковальов Д.В. просили відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора, а судові рішення залишити без зміни.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, виправданого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.