Постанова
іменем України
16 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 646/3810/15-к
провадження № 51-3763км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Лупу А. К.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Поліщука Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 травня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000000402, щодо ОСОБА_2 .
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року затверджено угоду про визнання винуватості від 13 березня 2015 року, укладену в кримінальному провадженні № 42015000000000402 між обвинуваченим ОСОБА_2 та старшим прокурором другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Лупу А. К., відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (далі-КК) та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 51 000 грн.
На зазначений вирок суду першої інстанції адвокат Поліщук С. М. в інтересах ОСОБА_1 03 серпня 2018 року подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження вироку місцевого суду.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 16 травня 2019 року відмовив у задоволенні клопотання адвоката Поліщука С. М. про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року щодо ОСОБА_2 .
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі адвокат Поліщук С. М., діючи в інтересах ОСОБА_1, покликаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляцйного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження, оскільки вирок щодо ОСОБА_2 стосується інтересів ОСОБА_1 , а тому висновок апеляційного суду про те, що адвокат Поліщук С. М. не є особою, яка може оскаржити вирок щодо ОСОБА_2, вважає незаконним.
Позиції інших учасників судового провадження
Заперечень на касаційну скаргу від учасників судового провадження не надходило.
У судовому засіданні прокурор Лупу А.К. заперечив проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно із ч.1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Доводи у касаційній скарзі адвоката Поліщука С. М. про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованими.
Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Положенням ст. 24 КПК визначено, що кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод, законних інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Доступ до правосуддя є одним з основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Згідно ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене (Рішення від
25 грудня 1997 року № 9-зп, Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Висновок про правозастосування норм ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК щодо права на оскарження судового рішення до суду вищого рівня міститься в постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року в справі № 5-347кс15 щодо ОСОБА_3, прийнятій за результатами розгляду справи з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, передбачених КПК, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. Зокрема, у постанові зазначено, що відсутність "інших осіб" у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 цього Кодексу, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК.