Постанова
Іменем України
16 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 163/2981/15-к
провадження № 51-6004км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В.,М.,
суддів Єремейчука С.В., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І.В.,
прокурора Ковальчука О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Шаруновича Є.В. на ухвалу Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Любомльського районного суду Волинської області від 25 жовтня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) за недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення.
Згідно обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачено у злочині, скоєному за таких обставин.
20 жовтня 2015 року ОСОБА_1 слідуючи на в`їзд в Україну з Республіки Польща через пункт пропуску для міжнародного автомобільного сполучення "Ягодин", що в с. Старовойтове Любомльського району Волинської області, на автомобілі "Міцубісі Паджеро", номер кузова НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_2, під час паспортного контролю пред`явив працівникам прикордонного наряду відділу прикордонної служби "Ягодин" Луцького прикордонного загону завідомо підроблене доручення на право керування зазначеним транспортним засобом, видане на його ім`я.
Згідно з пред`явленим обвинуваченням дії ОСОБА_1, орган досудового розслідування кваліфікував як використання завідомо підробленого документа, тобто вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 358 КК.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 04 квітня 2019 року вирок Любомльського районного суду Волинської області від 25 жовтня 2017 року щодо виправданого ОСОБА_1 у зв`язку знедоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК, залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Істотне порушення кримінального процесуального закону, на думку прокурора, полягає в тому,що суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення його апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції, не дотримався засад змагальності кримінального процесу, належним чином не мотивував ухвали, не навів обґрунтованого аналізу доводів, викладених у скарзі, не спростував наявних у провадженні доказів, тобто ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК. Також суд, безпідставно відмовляючи у задоволенні його клопотання про повторне дослідження доказів, не дотримався положень ст. 404 КПК.
Крім цього, на думку прокурора, апеляційний суд не виконав вказівки, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року, в частині необґрунтованості висновків про необов`язковість пред`явлення при перетині кордону доручення на керування транспортним засобом.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Ковальчук О.С. підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На касаційну скаргу прокурора захисник Марчук В.І. в інтересах виправданого ОСОБА_1 подав письмове заперечення, в якому просив ухвалу Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Частина 4 статті 358 КК передбачає кримінальну відповідальність за використання завідомо підробленого документа.
Суб`єктивна сторона вказаного злочину характеризується прямим умислом.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.