Постанова
Іменем України
21 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 136/1136/16-ц
провадження № 61-25962св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Вінницької області у складі колегії суддів: Кучевського П. В., Рибчинського В. П., Шемети Т. М., від 25 січня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" (далі - ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро") про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування витрат.
Позовна заява мотивована тим, що вони є власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею по 3,01 га, які розташовані на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.
У 2000 році між ними та відповідачем укладені договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на один рік. У подальшому дані договори не пролонгувались, а інші не укладалися, проте відповідач продовжував користуватись вказаними земельними ділянками без належної на те правової підстави.
У серпні 2014 року вони письмово повідомили відповідача, щоб після прибирання урожаю він припинив використовувати вищевказані земельні ділянки, оскільки вони самостійно збираються обробляти землі. Однак ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" проігнорувало звернення.
Восени 2015 року вони повторно повідомили відповідача про те, щоб останній припинив обробляти землю, оскільки вони самостійно виорали земельні ділянки та підготували їх до посіву ячменю.
Восени 2016 року вони обробили належні їм земельні ділянки, внесли добрива та посіяли ярий ячмінь.
Згодом їм стало відомо, що по посіяному ними ячменю ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" здійснило посів соняшнику, а трохи пізніше обробило його гербіцидами, що призвело до знищення ярого ячменю.
Таким чином, неправомірними діями ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" знищено посіви ярого ячменю, який було засіяно ними на належних їм земельних ділянках, чим завдано втрат на вирощування ярого ячменю у розмірі 19 976,14 грн.
З урахуванням зазначеного та заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили зобов`язати відповідача звільнити самовільно зайняті земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею по 3,01 га, що розташовані на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області та належать їм на праві власності, привести вказані земельні ділянки до придатного для користування стану, шляхом звільнення за рахунок відповідача від незаконно посіяного соняшника; стягнути з відповідача на їх користь по 19 976,14 грн завданих збитків.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області у складі судді Стадника С. І. від 19 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов`язано ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,01 га, яка розташована на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області і належить на підставі державного акта про право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 74, який 15 травня 2001 року виданий головою Зозівської сільської Ради народних депутатів на ім`я ОСОБА_2, привівши її за власний рахунок у придатний для використання стан шляхом звільнення від урожаю соняшника.
Стягнуто з ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" на користь ОСОБА_2 витрати на вирощування ярого ячменю в сумі 9 909,46 грн.
Зобов`язано ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,01 га, яка розташована на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області і належить на підставі державного акта про право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 75, який 15 травня 2001 року виданий головою Зозівської сільської Ради народних депутатів на ім`я ОСОБА_1, привівши її за власний рахунок у придатний для використання стан шляхом звільнення від урожаю соняшника.
Стягнуто з ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" на користь ОСОБА_1 витрати на вирощування ярого ячменю в сумі 9 909,46 грн.
У решті позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що 01 березня 2000 року між позивачами та відповідачем укладені договори оренди земельних ділянок строком на 1 рік, дані договори не пролонгувались та інші не укладалися, а тому ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" використовує земельні ділянки належні позивачам за відсутності вчиненого з ними правочину та без належних на те підстав, що є підставою для зобов`язання ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та стягнути з відповідача на користь позивачів витрат на вирощування ярого ячменю.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 25 січня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на час посіву позивачами ярого ячменю (восени 2016 року), між позивачами та ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" існували договірні правовідносини, оскільки 06 жовтня 2014 року ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" уклало з ОСОБА_1, ОСОБА_2 окремі договори оренди спірних земельних ділянок на строк до 31 грудня 2024 року. При цьому, апеляційний суд зазначив, що відповідач був позбавлений подати до суду першої інстанції докази у справі, а саме договори оренди від 06 жовтня 2014 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що договори оренди від 06 жовтня 2014 року не були подані до суду першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції неправомірно долучив їх до матеріалів справи та вирішив справу з їх урахуванням, оскільки вказані договори є новими доказами.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2017 року ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" подало заперечення (відзив) на касаційну скаргу, у якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване судове рішення без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У серпні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 . подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяви про відкликання касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві - Кривцовій Г. В.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, поданої представником ОСОБА_3, про відкликання касаційної скарги на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 25 січня 2017 року у цій справі. Продовжено судовий розгляд.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з державними актами на право приватної власності на землю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею по 3,01 га кожен, які розташовані на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.