Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 265/2616/17
провадження № 61-27657 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач - управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради Донецької області,
відповідач - Солом`янна Маргарита Олександрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради Донецької області
на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 червня 2017 року у складі судді Щербіни А. В. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2017 року у складі колегії суддів: Биліни Т. І, Мальцевої Є. Є., Принцевської В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради Донецької області (далі - УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради Донецької області) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
В обгрунтування позовної заяви зазначало, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради Донецької області та отримувала щомісячну адресну допомогу як внутрішньо переміщена особа для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за адресою фактичного місця проживання. Зазначало, що відповідачу була призначена та сплачувалась грошова допомога з 28 жовтня 2014 року по 27 квітня 2015 року, з 10 червня 2015 року по 09 грудня 2015 року, з 24 грудня 2015 року по 30 квітня
2016 року, з 10 травня 2016 року по 28 жовтня 2016 року.
Посилалося на те, що у період з 28 жовтня 2014 року по 28 жовтня
2016 року, коли відповідачці виплачувалася щомісячна адресна допомога, місто Маріуполь Донецької області, де розташований будинок, що належить ОСОБА_1, не входило до переліку населених пунктів, на території якого органи державної влади не здійснюють своїх повноважень та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, а на території міста органи державної влади України здійснювали та продовжують здійснювати свої повноваження у повному обсязі.
Вказувало, що відповідачу було повідомлено про надмірно виплачені кошти та запропоновано добровільно їх повернути, проте станом на 10 квітня
2017 року сума боргу не погашена.
Посилаючись на статті 16, 1166 ЦК України, УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради Донецької області просило суд стягнути
з відповідача надміру виплачені кошти щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання,
у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у розмірі 22 413,17 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 червня 2017 року у задоволенні позову УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради Донецької області відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав доказів того, що м. Маріуполь було виключено з переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а також, що
м. Маріуполь не відноситься до району проведення антитерористичної операції.При цьому, суд не прийняв до уваги посилання позивача на перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2014 року № 1085 (у редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1276-р), оскільки пункт 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання,
у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505
(далі - Порядок № 505) передбачає, що житлове приміщення, повинно бути розташоване саме в регіонах, інших ніж райони проведення антитерористичної операції, а не в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2017 року апеляційну скаргу УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради Донецької області відхилено. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 червня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи
та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив, що відсутні докази виключення м. Маріуполя з переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а також, що
м. Маріуполь не відноситься до району проведення антитерористичної операції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради Донецької області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради Донецької області.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 04 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу
№ 256/2616/17 із Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що районом проведення антитерористичної операції є ділянка місцевості, у межах якої здійснюються антитерористичні заходи, тобто для віднесення певного населеного пункту до району антитерористичної операції вимагається проведення на цій території таких заходів у реальному часі.
Вважає, що оскільки м. Маріуполь не відноситься до населених пунктів на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, виплата щомісячної адресної допомоги
ОСОБА_4 , яка має житло у вказаному населеному пункті,
є неправомірною.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради Донецької області задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати
або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" на території України розпочато проведення антитерористичної операції.