Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 328/1160/17
провадження № 61-27472 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3 ,
відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області,
третя особа - Токмацька районна державна адміністрація Запорізької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області у складі судді
Курдюкова В. М. від 31 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Кримської О. М., Маловічко С. В., Подліянової Г. С. від 22 серпня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України
у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа - Токмацька районна державна адміністрація Запорізької області, про поновлення договору оренди земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 10 жовтня 2006 року
між ним та Токмацькою районною державною адміністрацією Запорізької області було укладено договір оренди землі № 469-р, відповідно до якого він прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 22,0000 га, розташованої на території Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Договір набрав чинності 23 березня 2007 року після державної реєстрації
у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України
по земельних ресурсах" (реєстраційний запис № 040728000015).
Пунктом 8 вказаного договору передбачено, що його укладено на 10 років, тобто до 23 березня 2017 року. Про факт передачі орендарю обумовленої договором земельної ділянки свідчить підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі по договору оренди
від 10 жовтня 2006 року.
У квітні 2008 року та січні 2011 року до зазначеного договору вносилися зміни, які стосувалися розміру орендної плати та площі орендованої земельної ділянки й були оформлені відповідними додатковими угодами.
02 березня 2016 року він направив відповідачу лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, додавши необхідний пакет документів. Однак листом від 22 березня 2016 року відповідач на його повідомлення відповів, що таке звернення є передчасним.
23 вересня 2016 року він вдруге направив на адресу відповідача лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, проте листом
від 13 жовтня 2016 року відповідач запропонував звернутися до нього
у строк, визначений договором.
16 січня 2017 року він втретє звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк.
20 лютого 2017 року відповідач направив на його адресу лист, у якому зазначив, що не погоджується із запропонованими умовами, викладеними в проекті додаткової угоди про поновлення договору оренди, у зв`язку з чим договір оренди землі буде вважатися припиненим 24 березня 2017 року.
20 лютого 2017 року він у черговий раз звернувся до відповідача
з листом-повідомленням про поновлення строку договору оренди земельної ділянки та надав проект додаткової угоди, відповідно до якої строк оренди поновлювався на 7 років, тобто до 23 березня 2024 року, із орендною платою на рівні 8 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку відповідач отримав 11 березня 2017 року.
У листі від 10 квітня 2017 року Головне управління Держгеокадастру
у Запорізькій області зробило посилання на свою попередню відповідь
від 20 лютого 2017 року.
З урахуванням вищевикладеного ОСОБА_3 просив суд визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 10 жовтня 2006 року
№ 469-р та визнати укладеною додаткову угоду до вказаного договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанцій
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 31 травня 2017 року у задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, лист-повідомлення позивача від 16 січня 2017 року за своєю юридичною природою є пропозицією про зміну істотних умов вказаного договору в частині зміни строку його дії. Оскільки договір оренди землі укладався строком на 10 років, то в силу положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" при його поновленні строк дії договору має залишатися незмінним. При цьому підстав для переважного права орендаря на укладення договору перед іншими особами немає, а власника не можна проти його волі зобов`язати укласти договір.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 31 травня
2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи
та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що відповідач правомірно відмовив позивачу в поновленні договору оренди землі, а намір останнього реалізувати своє переважне право на поновлення такого договору за наявності обґрунтованих заперечень орендодавця, не є підставою для його поновлення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу
№ 328/1160/17 із Токмацького районного суду Запорізької області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що ОСОБА_3 продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою, сплачує орендну плату та виконує інші обов`язки, передбачені договором оренди землі від 10 жовтня 2006 року № 469-р. При цьому орендодавець не заперечував проти користування орендованою земельною ділянкою орендарем.
Таким чином, договір оренди землі слід вважати поновленим в силу положень частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Вказує, що в додатковій угоді до договору оренди землі не передбачалося жодних змін щодо строку дії договору.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати
або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.