Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 539/944/17
провадження № 61-26536св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Національної поліції у Полтавській області, Національна поліція України, Прокуратура Полтавської області, Державна казначейської служби України, Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, Департамент захисту економіки Національної поліції України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Департаменту захисту економіки Національної поліції України та Прокуратури Полтавської області на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 червня 2017 року у складі судді Гудкова С. В. та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Дорош А. І., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Полтавській області, Національної поліції України, Прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, Департаменту захисту економіки Національної поліції України про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями працівників поліції та прокуратури.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 19 жовтня 2016 року старший уповноважений відділу боротьби з хабарництвом та організованими формами злочинності Управління економіки в Полтавській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України Черкасов О. О . склав стосовно неї два адміністративних протоколи за частинами першою, другою статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), відповідно до яких вона, нібито, вчинила правопорушення, пов`язані з корупцією, оскільки приймала участь у виборах голови суду, що, на думку оперуповноваженого, є діями в умовах реального конфлікту інтересів. Крім того, вона не повідомила про існування конфлікту інтересів Раду суддів України, як того вимагає Закон України "Про судоустрій та статус суддів".
ОСОБА_1 зазначала, що 03 березня 2017 року Ленінським районним судом м. Полтави провадження за обома справами закрито з посиланням на положення частини першої статті 247 КУпАП, тобто за відсутності у її діях складу правопорушення, постанови набрали законної сили.
Позивач вважала, що у зв`язку з неправомірними діями щодо притягнення її до адміністративної відповідальності їй завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що вона, являючись публічною особою - суддею та головою суду, на яку покладено певні повноваження, визначені Законом України "Про судоустрій і статус суддів"; про зазначене стало відомо працівникам суду, яких допитували як свідків; про ситуацію, яка склалась, вона змушена була повідомити Раду суддів України та чекати відповідну реакцію; протоколи складено працівником поліції за участю понятих, які стали свідками її приниження з боку працівника поліції, що завдало шкоди її діловій репутації.
Також вона хвилювалась, чи не дійде Національне агентство з питань запобігання корупції, яке займалось питанням про притягнення до адміністративної відповідальності, думки, що вона є "корупціонером".
Крім того, зазначала, що протоколи мали значний вплив на взаємовідносини у її сім`ї, оскільки в разі визнання вини судді у вчиненні корупційного правопорушення, суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що значно впливало на її моральний стан; протоколи перебували на розгляді у Ленінському районному суді м. Полтави тривалий час (5 місяців) і весь цей період вона турбувалась про свою долю, про долю її родини, оскільки у сім`ї працює лише вона і має відповідний стабільний дохід, також їй було соромно перед колегами, знаходячись в стані правопорушника. У зв`язку з викладеним позивач просила стягнути з відповідачів на свою користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державної Казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовлено. Судові витрати віднесено за рахунок держави.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, оскільки наданими позивачем доказами підтверджено факт неправомірного складання щодо неї протоколів про вчинення адміністративних правопорушень, які пов`язані з корупцією, виходячи з положень статей 1167, 1176 ЦК України та Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", є підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди, яку слід стягнути з Державної Казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено, уточнено та замінено правові підстави для задоволення позовних вимог в мотивувальній частині рішення. У іншій частині рішення суду залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції неправильно застосував, як правову підставу для задоволення вимог позивача, положення частини першої статті 1176 ЦК України та Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Департамент захисту економіки Національної поліції України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Прокуратура Полтавської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Департаменту захисту економіки Національної поліції України мотивована тим, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин статтю 1174 ЦК України, яка їх не регулює, оскільки органи поліції та їх посадові (службові) особи не належать до суб`єктів відповідальності за завдану шкоду. Відповідальність органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, регулюється частиною шостою статті 1176 ЦК України.
Позивач не надав доказів про дійсну наявність моральної шкоди та наявність причинного зв`язку між складанням протоколів стосовно неї та порушенням, зокрема, взаємовідносин у сім`ї.
Касаційна скарга Прокуратури Полтавської області мотивована тим, що суди неправильно застосували статті 1167, 1174, 1176 ЦК України, порушили норми процесуального права.
Позивач не надав доказів про дійсну наявність моральної шкоди та наявність причинного зв`язку між складанням протоколів стосовно неї та порушенням, зокрема, взаємовідносин у сім`ї.
Відзиви на касаційні скарги не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд першої інстанції установив, що 19 жовтня 2016 року старшим уповноваженим відділу боротьби з хабарництвом та організованими формами злочинності Управління захисту економіки в Полтавській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України Черкасовим О. О. складено адміністративні протоколи № № 37, 38 за частинами першою, другою статті 172-7 КУпАП, згідно з якими ОСОБА_1 скоїла адміністративні правопорушення за частиною першою статті 172-7, за частиною другою статті 172-7 КУпАП, оскільки вчинила правопорушення, які пов`язані з корупцією, приймаючи участь у виборах голови суду, що є діями в умовах реального конфлікту інтересів. Крім того, ОСОБА_1 не повідомила про існування конфлікту інтересів Раду суддів України, як того вимагає Закон України "Про судоустрій та статус суддів".
Постановами Ленінського районного суду м. Полтави від 03 березня 2017 року провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 172-7, частиною другою статті 172-7 КУпАП закриті у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення. Постанови набрали законної сили.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.