Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 320/3820/18
провадження № 61-1346св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонере товариство "Дельта Банк",
третя особа - публічне акціонерне товариство "Укрпошта",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - адвоката Шевчук Вікторії Вікторівни на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 серпня
2018 року у складі судді Колодіної Л. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у складі колегії суддів:
Кримської О. М., Бєлки В. Ю., Дашковської А. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), третя особа ? публічне акціонерне товариство "Укрпошта" (далі - ПАТ "Укрпошта"), про визнання правовідносин за договором споживчого кредиту припиненим в порядку захисту прав споживачів.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору у формі заяви-оферти № 009-07790-161213 від 16 грудня 2013 року ПАТ "Дельта Банк" надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 6 763,00 грн на строк 36 місяців, за умовами якого ОСОБА_1 щомісяця повинна сплачувати на користь ПАТ "Дельта Банк" 276,00 грн. Договір укладений у формі оферти, яку було акцептовано банком 16 грудня 2013 року відповідно до пункту 2.1 частини четвертої Заяви.
Впродовж всього строку кредитування у позивачки не виникало труднощів із погашення заборгованості, прострочень вона не припускала, і станом на день подання позову виконала усі умови договору.
Позивачка звернулася до банку зі скаргою (усною) з питань постійних дзвінків колекторських служб щодо наявності заборгованості, і їй за результатами її усного звернення було направлено лист № 05-3007308 від 06 липня 2015 року, відповідно до якого повідомлено, що її платіж у розмірі 300,00 грн від
26 лютого 2015 року на рахунках банку не значиться.
Позивачка повторно звернулася на гарячу лінію, і до неї надійшов ще один лист № б/н від 06 червня 2016 року, згідно якого у позивачки обліковується заборгованість за кредитом в сумі 3 212,00 грн.
В поясненні на гарячій лінії банку позивачку повідомили у грубій формі, що вона є боржником, її внесуть до "чорного списку" банківських клієнтів. При цьому пояснили, що борг виник з причин несплати чергового платежу одноразово.
Також позивачці на гарячій лінії повідомили, що дійсно, між УДППЗ "Укрпошта" та ПАТ "Дельта Банк" діє укладений 07 лютого 2013 року договір № 934-33 на приймання платежів, згідно з яким УДППЗ "Укрпошта", в особі своїх філіалів, прийняв на себе зобов`язання надавати ПАТ "Дельта Банк" послуги з приймання об`єктами поштового зв`язку платежів у національній валюті України від споживачів для перерахування їх на рахунок, відкритий у ПАТ "Дельта Банк" відповідно до пункту 4.1.2 Договору, одним із зобов`язань, прийнятих на себе УДППЗ "Укрпошта", є своєчасність перерахування суми прийнятих платежів на рахунок ПАТ "Дельта Банк" та передача реєстрів прийнятих платежів у строки, встановлені Договором.
Крім того, позивачка отримала в УДППЗ "Укрпошта" підтвердження про проведення банком її "втраченого" платежу згідно з договором № 26-233 від 19 жовтня 2011 року.
Після цього, 10 серпня 2016 року, достроково сплативши повну суму за кредитом, позивачка звернулася до установи банку із заявою, в якій просила надати довідку про закриття кредиту, а також не турбувати своїми дзвінками колекторів. Замість того, 20 листопада 2017 року, позивачці вже від компанії Укрборг надійшов лист, згідно якого вона має нібито сплатити борг за даним кредитом в сумі 4 905,16 грн.
Разом із договором, на виконання вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, позивачці було надано, зокрема, пам`ятку позичальника щодо погашення кредиту на товари/послуги та кредиту готівкою, згідно якої вбачається розмір і терміни погашення кредиту, способи і порядок внесення коштів на рахунок погашення, перелік уповноважених установ на здійснення прийняття коштів від позичальника на погашення заборгованості за кредитом.
Позивач зауважує, що з платіжних документів вбачається, що ПАТ "Дельта Банк" за власної ініціативи пропонує, як спосіб погашення кредиту, користуватись послугами УДППЗ "Укрпошта".
Спірний платіж, за несплату якого їй нарахована надумана пеня, насправді був проведений банком і усі претензії ПАТ "Дельта Банк" до неї є безпідставними.
ОСОБА_1 просила визнати правовідносини, що випливають з договору № 009-07790-161213 від 16 грудня 2013 року, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, припиненими у зв`язку із їх належним виконанням.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від
15 серпня 2018 року позовні вимоги задоволено.
Визнано правовідносини, що випливають з договору № 009-07790-161213 від 16 грудня 2013 року, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, припиненими у зв`язку із належним виконанням.
Стягнуто з ПАТ "Дельта Банк" на користь держави судовий збір в розмірі
704,80 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що позивачкою надано квитанції про сплату кредитної заборгованості через поштове відділення "Укрпошти" ЦПЗ № 4 міста Мелітополя та відділення ПАТ "Дельта Банку" в повному обсязі, провини позивачки в незарахуванні її платежу немає.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишено без задоволення.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від
15 серпня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк", апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
11 січня 2019 року представник ПАТ "Дельта Банк" - адвокат Шевчук В. В. через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 серпня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Аргументи касаційної скарги зводяться до відсутності вини ПАТ "Дельта Банк" у ненадходженні платежу від 26 лютого 2015 року у розмірі 300,00 грн.
Доводи інших учасників справи:
22 лютого 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 серпня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 не має жодного відношення до правовідносин, які виникли між ПАТ "Укрпошта" та ПАТ "Дельта Банк", а тому вона не повинна нести відповідальність за неналежне виконання обов`язків ПАТ "Укрпошта". Кредитні кошти позивачка сплачувала вчасно та в повному обсязі.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 рокупоновлено ПАТ "Дельта Банк" строк на касаційне оскарження рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 серпня 2018 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.