Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 333/2936/17
провадження № 61-1156св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Хамула Наталія Григорівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 08 жовтня 2018 року у складі судді Круглікової А. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Хамула Н. Г., про розірвання договору довічного утримання, визнання права власності та зняття заборони відчуження.
Позовна заява мотивована тим, що 23 грудня 2013 року між сторонами укладено договір довічного утримання, за умовами якого відповідач зобов`язалась довічно утримувати позивача та доглядати, а щомісячна сума утримання визначена у розмірі 300,00 грн. Однак відповідач прийнятих на себе зобов`язань не виконала, не надаючи обумовлену договором матеріальну допомогу.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив розірвати договір довічного утримання від 23 грудня 2013 року, визнати за ним право власності на 27/50 частини будинку АДРЕСА_1, припинивши право власності на вказану частку відповідача, та зняти заборону відчуження на 27/50 частин спірного будинку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 08 жовтня
2018 року позовні вимоги задоволено.
Розірвано договір довічного утримання від 23 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н. Г. та зареєстрований в реєстрі за
№ 3168.
Припинено право спільної часткової приватної власності ОСОБА_2 на
27/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 251928323101.
Визнано за ОСОБА_1 право спільної часткової приватної власності на
27/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 251928323101.
Скасовано заборону відчуження на 27/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1, накладену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу
Хамулою Н. Г., зареєстрованого в реєстрі за № 3169, номер запису про обтяження 4007914.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640,00 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із невиконання
ОСОБА_2 взятих на себе обов`язків за договором довічного утримання.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаруг ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 08 жовтня
2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
11 січня 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 08 жовтня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки, викладені у оскаржуваних судових рішеннях, не відповідають обставинам справи. Суди неправильно надали оцінку доказам, наявним в матеріалах справи та які були дослідженні у судовому засіданні.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Комунарського районного суду міста Запоріжжя.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Короткий зміст фактичних обставин справи: