Постанова
Іменем України
16 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 428/2950/16-ц
провадження № 61-29917св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",
третя особа- ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 травня 2017 року у складі судді Бороніна Д. Б. та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 15 серпня 2017 року в складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Орлова І. П, Назарової М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі -ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"), третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору оренди індивідуального банківського сейфу діючим та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що 23 травня 2014 року між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", її чоловіком ОСОБА_2 та нею укладений договір № 644 на користування індивідуальним сейфом № 177 у сховищі для індивідуальних сейфів філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", що розташований у м. Луганську по вул. Оборонна, 4-л, строком по 19 листопада 2014 року. У вказаному сейфі знаходяться належні їй грошові кошти, а саме: 19 600 євро, 7 500 доларів США та 30 000 грн.
З вересня 2014 року установа відповідача безпідставно відмовляється надати їй доступ до сейфу № 117, а на письмову вимогу датовану 18 листопада 2014 року щодо забезпечення позивачу та її чоловіку ОСОБА_2 доступу до індивідуального сейфу у зв`язку із закінченням терміну дії договору № 644 від 23 травня 2014 року відповідачем відмовлено, що свідчить про невиконання взятих банком зобов`язань за вказаним договором.
Посилаючись на те, що оскільки утримання відповідачем належних їй грошових коштів триває до теперішнього часу, а також з урахуванням тієї обставини, що жодна зі сторін договору від 23 травня 2014 року не заявила про припинення його дії, тому позивач вважає, що даний договір продовжує свою дію.
Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд:
- визнати договір від 23 травня 2014 року № 644 на користування індивідуальним сейфом № 117 у сховищі для індивідуальних сейфів Філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" по вул. Оборонна, 4-л у м. Луганську діючим;
- зобов`язати ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" надати доступ до індивідуального сейфу № 117, орендованого ОСОБА_1, згідно з договором № 644 від 23 травня 2014 року або до вилученого з сейфу майна.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 15 серпня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що між сторонами по справі виникли правовідносини із договору на користування індивідуальним сейфом, що існували по 19 листопада 2014 року, з урахуванням вимог статті 15, 16 ЦК України, вимога про визнання договору діючим не є належним способом захисту цивільних прав передбачених діючим законодавством, що регулює спірні правовідносини, не встановлений такий спосіб і договором від 23 травня 2014 року № 644, і ця вимога не спрямована на поновлення порушеного права або захист законних інтересів позивача.
Щодо другої вимоги позивача, суд керувався вимогами статтями 509, 607, частини першої статті 614, частини 617 ЦК України та дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача надати доступ до індивідуального сейфу № 117, орендованого позивачем згідно з договором № 644 від 23 травня 2014 року або до вилученого з сейфу майна, не підлягають задоволенню, з тих підстав, що вини відповідача у порушенні зобов`язань перед позивачем не мало місця, оскільки відсутність можливості позивача вільного доступу до орендованого сейфу в установі філії банку у м. Луганську обумовлена непереборними обставинами, непередбачуваними для сторін договору, в наслідок яких виникла загроза життю та здоров`ю, як працівників філії ПАТ "Укрексімбанк" розташованої у м. Луганську та і їх клієнтів, в результаті чого філія установи відповідача з 24 липня 2014 року призупинила роботу до закінчення дії обставин, що створюють загрозу життю та здоров`ю працівників відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2017 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не встановлено вини відповідача, не встановлено факту загибелі речі, що складає предмет зобов`язання, не досліджено наявності або відсутності на обліку банку індивідуального сейфу № 117 внаслідок його можливого списання при проведенні процедури ліквідації. Банком не надано доказів вжиття заходів щодо виконання зобов`язання за договором № 644.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2017 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" подало заперечення на касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у яких просило касаційну скаргу відхилити, оскаржувані рішення залишити без змін. Указувало, що ситуація, що склалась між банком та наймачем виникла не з вини сторін договору, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Письмові пояснення до касаційної скарги і заперечень відповідача
У березні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду письмові пояснення до заперечень, у яких, зокрема вказувала, що приймаючи рішення про застосування статті 607 ЦК України, суди повинні були зобов`язати банк повернути позивачеві безпідставно набуте майно в натурі, а саме вміст сейфу № 117 відповідно та задовольнити позовну вимогу про доступ до вилученого з сейфу майна.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в справі № 428/2950/16-ц, витребувано її з Сєвєродонецького міського суду Луганської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
24 травня 2018 року справу № 428/2950/16-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 липня 2019 року справу № 428/2950/16-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 23 травня 2014 року між сторонами укладений договір № 644 на користування індивідуальним сейфом № 117 у сховищі для індивідуальних сейфів ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" термін дії визначений по 19 листопада 2014 року.
За умовами договору від 23 травня 2014 року, відповідач зобов`язався надати позивачу та третій особі, а наймачі прийняли у тимчасове користування, за відповідну плату індивідуальний депозитний сейф для зберігання документів, грошових коштів та цінностей у належному стані з забезпеченням нормальної експлуатації, та можливістю користуватися ним у часи роботи установи банку.
Вказані зобов`язання банком, як стороною договору виконувалися належним чином до 24 липня 2014 року, оскільки з цього часу у Луганській області призупинено здійснення банками всіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.
ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" тимчасово, до стабілізації ситуації, призупинив діяльність філії банку у м. Луганську за її місцезнаходженням, починаючи з 24 липня та 30 липня 2014 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" видано наказ № 291 "Щодо організації виконання філіями ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у містах Луганську та Донецьку відповідних банківських операцій та встановлення простою у роботі філій банку, яким: встановлено простій у роботі філій ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Луганську та Донецьку, за винятком відділення у м. Краматорську філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Донецьку за їх місцезнаходженням; визнано простій таким, що виник не з вини працівників та зумовлений загрозою їх життю та здоров`ю; визнано строк дії простою у період з 24 липня 2014 року до закінчення дії обставин, які створюють загрозу життю та здоров`ю працівників філій ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Луганську та Донецьку; у період простою дозволено працівникам філій ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Луганську та Донецьку не перебувати за основним місцем роботи до закінчення простою.
18 листопада 2014 року за фактом захоплення будівлі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 4-л, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 341 КК України (захоплення державних або громадських будівель чи споруд) керівництво відповідача звернулось до відповідних правоохоронних органів.
За фактом розбійного нападу, скоєного на сховище цінностей ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Луганську, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частини третьої статті 187 КК України (розбій), слідчим відділом Старобільського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015130580000914.
Згідно з договором укладеним між сторонами від 23 травня 2014 року, банк зобов`язався повідомляти наймачів про зміну режиму роботи банку, депозитного сховища, реорганізацію або ліквідацію банку за 15 днів для своєчасного вилучення майна.
Проте, внаслідок вказаних вище обставин, що виникли під час дії договору № 644 непередбачуваних для сторін, які призвели до загрози життю клієнтів і працівників банку, та загрози знищення майна установи відповідача у м. Луганську, останній не мав об`єктивної можливості у визначений договором строк письмово повідомити про зміну режиму роботи банку.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як наймачі за вказаним договором, з моменту його укладення і до липня 2014 року включно, не зверталися до філії банку розташованого у м. Луганську з приводу доступу до орендованого сейфу № 117 . З липня 2014 року у м. Луганську не перебували і лише у вересні та листопаді 2014 року письмово звернулися до відповідача з вимогою забезпечення їм доступу до сейфу у зв`язку із закінченням терміну дії договору від 23 травня 2014 року, отже вже після призупинення діяльності філії банку у м. Луганську за її місцезнаходженням.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.