Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 600/733/18
провадження № 61-13316св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Тернопільський обласний центр зайнятості,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 12 березня 2019 року у складі судді Чорного І. А. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у складі колегії суддів: Ткач З. Є., Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тернопільського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що працювала у відповідача на посаді начальника відділу взаємодії з роботодавцями Козівського району центру зайнятості.
Наказом Тернопільського обласного центру зайнятості від 07 серпня 2018 року № 333 її звільнено з займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку зі змінами в організації праці.
Звільнення вважала незаконним, оскільки посада, яку вона обіймала, не є скороченою, в наказі про звільнення не зазначено, які відбулися зміни в організації виробництва, при звільненні відповідач застосував Кодекс законів про працю Української РСР 1984 року (далі - КЗпП Української РСР 1984 року), який є нечинним. Крім того, відповідач порушив вимоги чинного законодавства, пропонуючи їй роботу за межами смт Козова, у якому вона працювала, зокрема у м. Тернополі, м. Теребовлі та м. Чорткові, наказом про звільнення реалізовано намір керівника про влаштування на цю посаду іншої особи.
Відповідач не врахував її значний стаж роботи, а саме 27 років у Козівському районному центрі зайнятості, у тому числі 13 років на займаній посаді, здобутки у трудовій діяльності, відсутність стягнень.
Посилаючись на викладені обставини, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила визнати протиправним та скасувати наказ Тернопільського обласного центру зайнятості від 07 серпня 2018 року № 333-к про звільнення її з посади начальника відділу взаємодії з роботодавцями Козівського районного центру зайнятості, поновити її з 08 серпня 2018 року на займаній до звільнення посаді та зобов`язати Тернопільський обласний центр зайнятості виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 12 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача мали місце зміни в організації праці - реорганізація Козівського району центру зайнятості, та скорочення штату працівників. Звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу взаємодії з роботодавцями Козівського району центру зайнятості відбулось з дотриманням норм трудового законодавства.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 травня 2019 року рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 12 березня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у липні 2019 року, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 12 березня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 травня 2019 року скасувати й справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що посилання в рішенні на пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України 1984 року щодо підстави звільнення ОСОБА_1 є безпідставним; безпідставною є мотивація суду про дотримання відповідачем вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) щодо вжиття роботодавцем всіх можливих заходів для працевлаштування ОСОБА_1 ; формулювання відповідача у наказі про звільнення з роботи відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України є надуманим, оскільки посада, яку вона обіймала за місцем свої роботи, не є скороченою і передбачена у новому штатному розписі; наказом про звільнення ОСОБА_1 з роботи з посиланням на пункт 1 статті 40 КЗпП України відповідач добився не змін в організації праці, а реалізував задум керівника Козівського районного центру зайнятості - Тернопільського обласного центру, про влаштування потрібної йому особи на посаді, яку обіймала позивач.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У серпні 2019 рокудо Верховного Суду надійшов відзив Тернопільського обласного центру зайнятості на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Мотивуючи відзив, заявник зазначив, що суди дійшли правильного висновку про те, що у відповідача мали місце зміни в організації праці - реорганізація Козівського району центру зайнятості, та скорочення штату працівників.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 600/733/18 з Козівського районного суду Тернопільської області.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що ОСОБА_1 працювала у Козівському районному центрі зайнятості на посаді начальника відділу взаємодії з роботодавцями Козівського районного центру зайнятості.
Відповідно до наказу Державної служби зайнятості (Центрального апарату) Міністерства соціальної політики України від 18 жовтня 2016 року № 171 "Про реорганізацію базових центрів зайнятості Тернопільської області", вирішено реорганізувати районні центри зайнятості шляхом приєднання до Тернопільського обласного центру зайнятості, у тому числі Козівський районний центр зайнятості.
Згідно з пунктом 2 цього наказу Тернопільський обласний центр зайнятості є правонаступником майна, прав та обов`язків базових центрів зайнятості.
У зв`язку з реорганізацією, з 26 жовтня 2016 року Козівський районний центр зайнятості перебував у стані припинення, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Наказом Державної служби зайнятості (Центрального апарату) Міністерства соціальної політики України від 20 вересня 2017 року № 130 затверджено Положення про Тернопільський обласний центр зайнятості, згідно з яким Тернопільський обласний центр зайнятості є юридичною особою публічного права.
Відповідно до наказу Тернопільського обласного центру зайнятості від 30 травня 2018 року № 118 "Д" створено Козівську районну філію Тернопільського обласного центру зайнятості та затверджено положення про філію.
01 червня 2018 року Козівська районна філія Тернопільського обласного центру зайнятості зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як відокремлений підрозділ Тернопільського обласного центру зайнятості без статусу юридичної особи.
08 серпня 2018 року згідно з наказом Тернопільського обласного центру зайнятості від 07 серпня 2018 року № 333-к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу взаємодії з роботодавцями Козівського районного центру зайнятості на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації праці.
Наказом Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 15 березня 2017 року № 22 затверджено граничну чисельність працівників установ державної служби зайнятості Тернопільської області на 2017 рік в кількості 384 штатних одиниць.
Наказом Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 11 квітня 2018 року № 33 затверджено граничну чисельність працівників установ державної служби зайнятості Тернопільської області на 2018 рік в кількості 378 штатних одиниць, що свідчить про зменшення штатної чисельності працівників служби зайнятості Тернопільської області.
Відповідно до наказу Тернопільського обласного центру зайнятості від 20 березня 2017 року № 35 "Д" "Про затвердження граничної чисельності працівників базових центрів зайнятості на 2017 рік" по Козівському районному центрі зайнятості чисельність працівників становила 15,25 штатних одиниць.
Наказом Тернопільського обласного центру зайнятості від 23 квітня 2018 року № 83"Д" "Про затвердження граничної чисельності працівників районних філій Тернопільського обласного центру зайнятості та Тернопільського міськрайонного центру зайнятості на 2018 рік" затверджена гранична чисельність працівників Козівської районної філії в кількості - 13,5 штатних одиниць.
23 квітня 2018 року відповідач видав наказ № 84"Д", яким визнано таким, що втратив чинність наказ Тернопільського обласного центру зайнятості від 03 квітня 2018 року № 76 "Д" "Про затвердження та введення в дію штатних розписів районних та міськрайонного центрів зайнятості, районних філій Тернопільського обласного центру зайнятості на 2018 рік" з 24 травня 2018 року, та скасував штатний розпис Козівського районного центру зайнятості.
Як відомо з матеріалів справи, 05 червня 2018 року, тобто за два місяці до звільнення, позивач попереджена про зміни в організації праці у зв`язку з реорганізацією базових центрів зайнятості у Тернопільській області, шляхом приєднання до Тернопільського обласного центру зайнятості створенням філій відповідно до листа погодження державної служби зайнятості (Центрального апарату), та про скорочення посади начальника відділу взаємодії з роботодавцями Козівського району центру зайнятості, яку вона займала.
Одночасно ОСОБА_1 у порядку працевлаштування запропонована вакантна посада провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації надання послуг роботодавцем Тернопільського обласного центру зайнятості на період відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_2, з чим позивач погодилась, однак 15 червня 2018 року від запропонованої посади відмовилась.