Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа 180/1633/16-ц
провадження № 61-24800св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області у складі судді Нанічкіної Н. М., від 07 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Петешенкової М. Ю., від 08 лютого 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява ПАТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що між сторонами 10 червня 2005 року укладено договір № б/н, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 7 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконував, у зв`язку з чим станом на 31 липня 2016 року загальна заборгованість ОСОБА_2 склала 10 965,79 грн з яких: 6 001,27 грн - заборгованість за кредитом, 4 864,52 грн - заборгованість за процентами, 100 грн - заборгованість за пенею та комісією. Банк просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 965,79 грн та судові витрати у розмірі 1 378,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2016 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 10 червня 2005 року в розмірі 6 551,42 грн. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що збільшення процентної ставки не відповідало закону, який діяв на час такого збільшення. Тобто на час зміни банком процентної ставки за кредитом діяло законодавче обмеження щодо збільшення в односторонньому порядку розміру такої процентної ставки, а тому сума заборгованості відповідача за процентами у спірних правовідносинах повинна розраховуватись за ставкою 3,0% в місяць або 36,0 % в рік (як це передбачено пунктом 4.3 кредитного договору). Суд дійшов висновку, що за договором від 10 червня 2005 року мається прострочення виконання грошового зобов`язання, позовні вимоги в частині стягнення 6 001,27 грн - заборгованості за кредитом, 100,00 грн. - заборгованості за пенею та комісією, що підтверджені належними доказами та 450,15 грн заборгованість по сплаті процентів підлягали задоволенню.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що належних та допустимих доказів інформування відповідача про зміну процентної ставки, що передбачено пунктом 3.4 кредитного договору позивачем не надано. Тому рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, з повним відображенням обставин, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України ( далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є помилковим, оскільки з розрахунку заборгованості та виписки про здійснення погашень за кредитом видно, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу здійснював погашення заборгованості до липня 2015 року, а отже прийняв пропозиції про зміну умов договору, щодо підняття процентної ставки. Також посилається на те, що відповідач до суду не з`являвся, та від нього не надходило жодних заперечень, розмір процентної ставки ним не оспорювався. Вказує, що суди першої та апеляційної інстанції безпідставно, без врахування умов договору, зменшили розмір заборгованості по відсоткам.
Відповідач судове рішення не оскаржив, тому Верховний Суд у силу частини першої статті 400 ЦПК України переглядає рішення апеляційного суду в межах доводів касаційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено, й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.