Постанова
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 278/969/17
провадження № 61-30577 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 25 липня 2017 року у складі судді Грубіяна Є. О. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 24 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Талько О. Б.,
Коломієць О. С., Григорусь Н. Й.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" (далі - ТОВ "Українська факторингова компанія") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2
про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 10 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого стало публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір
№ 014/0911/85/132081, відповідно до якого банк надав останньому кредитні кошти для придбання нерухомості у розмірі 23 000,00 доларів США зі сплатою 14,250 відсотків річних за користування кредиту на строк
до 10 квітня 2028 року. При цьому ОСОБА_1 зобов`язувався здійснювати погашення кредиту і відсотків у порядку і терміни згідно
з умовами договору.
На забезпечення виконання своїх зобов`язань за кредитним договором
14 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, за умовами якого останній передав в іпотеку майно, право власності на яке виникне у майбутньому, а саме земельну ділянку площею
1 900 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1822086500:06:001:0105.
26 травня 2016 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "ВЕКТОР БАНК" укладено договір відступлення права вимоги № 114/19, за яким право грошової вимоги за вказаним кредитним договором перейшло
до ПАТ "ВЕКТОР БАНК". 27 травня 2016 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "ВЕКТОР БАНК" укладено договір відступлення прав
за договорами іпотеки, у тому числі, і за вказаним іпотечним договором.
26 травня 2016 року між ПАТ ВЕКТОР БАНК" та ТОВ "Українська факторингова компанія" укладено договір відступлення права вимоги
№ 2, за яким право грошової вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ "Українська факторингова компанія". 27 травня 2016 року між ПАТ ВЕКТОР БАНК" та ТОВ "Українська факторингова компанія" укладено договір відступлення прав за договорами іпотеки, у тому числі, і за вказаним іпотечним договором.
Прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором від 10 квітня
2008 року Банк виконав своєчасно та належним чином, надавши позичальникові грошові кошти. За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14 квітня 2008 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 спірну земельну ділянку.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість
у розмірі 10 661 760,63 грн. Крім того, ОСОБА_1 не зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку, яке зареєстровано за колишнім власником - ОСОБА_2 08 липня 2016 року ТОВ "Українська факторингова компанія" надіслало ОСОБА_1 вимогу про усунення даного порушення, яка залишилася не виконаною.
З урахуванням наведеного ТОВ "Українська факторингова компанія" просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 14 квітня 2008 року, а саме: земельну ділянку загальною прощею
1 900 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1822086500:06:001:0105, що належить на праві власності ОСОБА_2,
у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 10 квітня 2008 року перед ТОВ "Українська факторингова компанія" у розмірі 10 661 760,63 грн шляхом визнання за ТОВ "Українська факторингова компанія" права власності на земельну ділянку.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 25 липня 2017 року у задоволенні позову ТОВ "Українська факторингова компанія" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір іпотеки
від 14 квітня 2008 року містить у собі застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (пункт 5.5.1 договору іпотеки). Це застереження є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на спірне нерухоме майно.
Таким чином, при наявності позасудового способу задоволення прав іпотекодержателя, права позивача судовому захисту не підлягають.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 24 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Українська факторингова компанія" відхилено.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 25 липня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Апеляційний суд зазначив, що встановлені судом обставини не свідчать про відсутність у іпотекодержателя можливості діяти у порядку, визначеному договором іпотеки, зокрема, реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ "Українська факторингова компанія", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги
ТОВ "Українська факторингова компанія".
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження
у справі, витребувано цивільну справу № 278/969/17 із Житомирського районного суду Житомирської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що основне зобов`язання, яке забезпечено іпотекою, боржником не виконано. При цьому положення Закону України "Про іпотеку" та договору іпотеки від 14 квітня 2008 року не виключають можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на це майно у судовому порядку.
Вказує, що оскільки власником земельної ділянки, яка забезпечена іпотекою, є ОСОБА_3, а не боржник, ТОВ "Українська факторингова компанія" не може у позасудовому порядку зареєструвати право власності на вказану земельну ділянку.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ТОВ "Українська факторингова компанія" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати
або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.