Постанова
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 582/641/17-ц
провадження № 61-8852св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: дочірнє підприємство "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", філія "Недригайлівський райавтодор" дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",
треті особи:ОСОБА_2 , ОСОБА_3, первинна профспілкова організація філії "Недригайлівський райавтодор" дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", філії "Недригайлівський райавтодор" дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, первинна профспілкова організація філії "Недригайлівський райавтодор" дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату заборгованості із заробітної плати за період відсторонення від виконання трудових обов`язків, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Роменського міськрайоннного суду Сумської області від 31 жовтня 2018 року у складі судді Машини І. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 14 березня 2019 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю., Левченко Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Сумський облавтодор"), філії "Недригайлівський райавтодор" ДП "Сумський облавтодор", треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 , первинна профспілкова організація філії "Недригайлівський райавтодор" ДП "Сумський облавтодор", про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату заборгованості із заробітної плати за період відсторонення від виконання трудових обов`язків, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 19 жовтня 2006 року він був призначений на посаду виконуючого обов`язки начальника філії "Недригайлівський райавтодор", а з 25 жовтня 2007 року - начальника цієї філії.
Згідно з наказом директора ДП "Сумський облавтодор" від 04 травня 2017 року № 9-К його звільнено з посади начальника філії "Недригайлівський райавтодор" у зв`язку прогулами без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позивач вважав своє звільнення із займаної посади незаконним, безпідставним та таким, що було проведено відповідачем з порушеннями вимог трудового законодавства України, оскільки його незаконно було відсторонено від виконання трудових обов`язків, що свідчить про поважність відсутності його на роботі. Також вважав, що рішення профспілкового комітету про надання згоди на його звільнення було прийняте неповноважним складом, оскільки у засіданні брало участь менше половини складу профспілкового комітету. Крім того, у порушення вимог, передбачених його посадовою інструкцією, його звільнено без письмового погодження з головою правління відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України").
Вважав, що 04 квітня 2017 року він був відсутнім на роботі з поважних причин, оскільки викликався до суду.
Також при його звільненні не було враховано тривалість його добросовісної роботи у дорожній галузі, позитивні результати його діяльності, неодноразові заохочування та передпенсійний вік. Без його згоди рекомендованим листом йому надіслана трудова книжка, записи в якій не відповідають наказу про звільнення. У день звільнення йому не було видано наказ про звільнення і не проведено остаточний розрахунок, у зв`язку з цим виникла заборгованість із заробітної плати та грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки за 2012-2017 роки.
Позивач вважав, що звільнення з роботи і порушення його прав та гарантій як працівника призвели до значних моральних страждань, втрати засобів для існування та впевненості в завтрашньому дні.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 ,уточнивши позовні вимоги, просив суд: визнати незаконними наказ директора ДП "Сумський облавтодор" від 04 травня 2017 року № 9-К "Про звільнення з роботи" та наказ від 05 травня 2017 року № 10-К, поновити його на посаді начальника філії "Недригайлівський райавтодор" ДП "Сумський облавтодор"; допустити негайне виконання рішення про поновлення його на роботі, зобов`язавши ДП "Сумський облавтодор" скасувати накази про його звільнення та винести наказ про поновлення його на посаді начальника філії "Недригайлівський райавтодор" ДП "Сумський облавтодор"; визнати нечинним протокол № 3 засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації філії "Недригайлівський райавтодор" ДП "Сумський облавтодор" від 28 квітня 2017 року про надання згоди на його звільнення; зобов`язати відповідача внести зміни в запис у трудовій книжці, вказавши наступне: "Запис № 22 від 05 травня 2017 року про звільнення з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин) вважати недійсним"; стягнути на його користь з ДП "Сумський облавтодор": заборгованість із заробітної плати за період з 01 грудня 2015 року до 28 квітня 2017 року у розмірі 62 027,97 грн, грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки за 2012-2017 роки у розмірі 28 643,71 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 135 183,75 грн, а всього на загальну суму 225 855,43 грн; середній заробіток за час вимушеного прогулу і затримки розрахунку та 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Також позивач просив суд стягнути з ДП "Сумський облавтодор" на його користь 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнути з відповідачів на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн, судові витрати покласти на відповідачів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Роменського міськрайоннного суду Сумської області від 31 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ДП "Сумський облавтодор" в особі філії "Недригайлівський райавтодор" ДП "Сумський облавтодор" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з грудня 2015 року до квітня 2017 року у розмірі 62 027,97 грн, грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки за 2012-2017 роки у розмірі 28 643,71 грн, а всього на загальну суму 90 671,68 грн.
У решті позову відмовлено.
Стягнуто з ДП "Сумський облавтодор" в особі філії "Недригайлівський райавтодор" ДП "Сумський облавтодор" на користь держави судовий збір у розмірі 906,71 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що про відсутність позивача на роботі без поважних причин свідчать складені відповідачем акти від 02 березня 2017 року, від 03 березня 2017 року, від 06 березня 2017 року, від 07 березня 2017 року, від 09 березня 2017 року, від 04 квітня 2017 року, від 05 квітня 2017 року, останні з яких, зазначені у наказі як підстава для звільнення з посади у зв`язку з прогулом без поважних причин. При цьому посилання ОСОБА_1 на те, що у день звільнення йому не видано наказ про звільнення та трудову книжку не впливають на вирішення питання щодо законності звільнення позивача за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Згідно з розрахунком заробітної плати позивача за період з грудня 2015 року до 31 грудня 2016 року за час відсторонення ОСОБА_1 від посади йому нарахована та сплачена заробітна плата у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України, а за період з 01 січня 2017 року до 28 квітня 2017 року неправомірно не нарахована з урахуванням її підвищення та до цього часу не сплачена. Проте відповідачем не доведено, що за вказаний період до позивача за неналежне виконання трудових обов`язків чи порушення трудової дисципліни було застосовано будь-які стягнення. При цьому зазначений розрахунок відповідачем не спростовано.
Також суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу і затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, оскільки наказ про звільнення з роботи позивача відповідає вимогам трудового законодавства, а позивачем не доведено протиправність дій відповідача щодо його звільнення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 14 березня 2019 року, розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_1 та ДП "Сумський облавтодор" в особі філії "Недригайлівський райавтодор" задоволено частково.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 31 жовтня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки за 2012-2017 роки у розмірі 28 643,71 грн скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 31 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасовано, ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення цих вимог.
Скасовано наказ директора ДП "Сумський облавтодор" від 04 травня 2017 року № 9-К про звільнення ОСОБА_1
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника філії "Недригайлівський райавтодор" ДП "Сумський облавтодор" з 28 квітня 2017 року.
Стягнуто з ДП "Сумський облавтодор" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 квітня 2017 року до 14 березня 2019 року у розмірі 168 348,83 грн з подальшим відрахуванням усіх необхідних платежів та зборів.
Стягнуто з ДП "Сумський облавтодор" на користь ОСОБА_1 500 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 31 жовтня 2018 року в частині розподілу судових витрат змінено, стягнуто з ДП "Сумський облавтодор" на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 2 316,56 грн.
Стягнуто з ДП "Сумський облавтодор" на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 474,84 грн.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до філії "Недригайлівський райавтодор" ДП "Сумський облавтодор" відмовлено.
В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та частково задовольняючи ці вимоги, виходив із того, що відсторонення роботодавцем позивача від виконання своїх посадових обов`язків не є підставою для кваліфікації бездіяльності останнього як прогулу.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд визначив його розмір відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".
При вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд врахував, що позивач, маючи незадовільний стан здоров`я і будучи інвалідом 2 групи, змушений був хвилюватися, нервувати та відчувати дискомфорт, порушено його нормальні умови життєдіяльності, у нього виникла необхідність докладання додаткових зусиль для організації свого життя.
Крім того, оскільки філія "Недригайлівський райавтодор" ДП "Сумський облавтодор" не є юридичною особою, тому вона не може бути стороною у цивільному процесі.
У зв`язку із поновленням позивача на роботі не підлягають задоволенню його позовні вимоги про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, оскільки така компенсація була виплачена йому у зв`язку із звільненням, а у зв`язку із поновленням його на роботі він не позбавлений можливості звернутись до роботодавця із відповідною заявою про надання йому відпустки або грошової компенсації з урахуванням вимог, передбачених частиною четвертою статті 24 Закону України "Про відпустки".
У решті апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2019 року ДП "Сумський облавтодор" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ДП "Сумський облавтодор" заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки та судового збору, скасувати постанову апеляційного суду в частині скасування наказу від 04 травня 2017 року № 9-К, зобов`язання ДП "Сумський облавтодор" поновити ОСОБА_1 на роботі з 28 квітня 2017 року, стягнення з ДП "Сумський облавтодор" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ДП "Сумський облавтодор" судові витрати.
ОСОБА_1 судові рішення не оскаржив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2019 року поновлено ДП "Сумський облавтодор" строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № справа № 582/641/17-ц з Роменського міськрайоннного суду Сумської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що роботодавець мав право звільнити працівника за прогул, оскільки достатньо відсутності такого працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, що фактично відбулось 05 квітня 2017 року. Підприємством було прийняте вірне рішення про застосування дисциплінарного заходу у виді звільнення, однак апеляційний суд не надав юридичної оцінки зазначеному факту та дійшов необґрунтованого висновку у справі.
Також апеляційним судом невірно застосовано положення статті 43 КЗпП України, статті 37-39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".